Вітаю з днем Конституції в Україні!

                               Шановні друзі і читачі блогу!

                              Вітаю всіх з днем Конституції в Україні!
Бажаю всім нам мати більш досконаліший механізм реалізації конституційних прав і свобод!


З повагою, Ваша Ніна Шевченко

З історії гомосексуалізму.

До 1917 року гомосексуалістів висилали в Сибір. Після революції 1917 року кримінальна відповідальність за гомосексуалізм була відмінена, але, побачивши руйнівні наслідки такої «свободи» у всіх сферах життя суспільства, в першу чергу в армії, у 1934 році відповідні норми кримінальної відповідальності були знову введені в Кримінальний кодекс. Ці норми увійшли до Кримінального кодексу Української РСР, який набрав чинності 1 квітня 1961 року (ст. 122 – «мужолозтво»). Каралося мужолозтво згідно ч. I ст. 122 КК України позбавленням волi терміном вiд двох до п’яти рокiв, а згідно ч. 2 ст. 122 КК України - позбавленням волi на термін до восьми рокiв[1]. В медичній практиці гомосексуалізм – статеве збочення.[2]

15 грудня 1973 року Американська психіатрична асоціація (АПА) під політичним тиском гомосексуальних активістів забрала гомосексуалізм з розділу психічних хвороб (з Діагностичного і статистичного довідника з психічних розладів – DSM - II). Такий же політичний крок зробила 17 травня 1990 року і Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)[3]. Це рішення було прийнято без будь-яких наукових аргументів, просто під тиском гомосексуальних активістів, які звинуватили медиків у дискримінації.

В Україні ці статті в законодавстві були відмінені під тиском західних держав  у 1991 році. Йдеться про Закон України від 12.12. 1991 року - «Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»[4]. 20.01.1992 року були внесені зміни до Кримінального кодексу. Однак лише у 1993 році Кабінет Міністрів під тиском західних лобістів переклав МКХ -10 (Міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду). І аж з 1 січня 1999 року органи і заклади охорони здоров’я України перейшли на так звані стандарти ВООЗ – МКХ-10.

Минулому режиму потрібно було 17 років, щоб зрозуміти та виправити помилку. Сьогодні вже пройшов 21 рік, і вже зараз ми також бачимо, що потрібно зробити так само.

Повернення норми кримінальної відповідальності за гомосексуалізм, за пропаганду гомосексуалізму позитивно відобразиться на здоров’ї всього суспільства. І чим швидше зробиться цей крок, тим краще.

19 лютого 2013 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 2342 «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні»[5]. Під приводом лібералізації візового режиму з ЄС, йдеться про узаконення пропаганди збочень та введення адміністративного та кримінального покарання для всіх українців, що мають здоровий глузд та незгідні з диктатурою збочень. Окрім того, до законодавства України хочуть внести термін «сексуальна орієнтація» (до ст. 21 Кодексу законів про працю). Після цього гомосексуалісти зможуть, так би мовити, «захищатися від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації», тобто пропагувати гомосексуалізм в школах, садити за грати незгідних з диктатурою гомосексуалізму, вимагати всиновлення українських дітей та ін.

Президент Чехії, Вацлав Клаус, який у 2008 році наклав вето на ці ж антидискримінаційні закони у Чехії, назвав їх «не просто поганими, але небезпечними». Сенат Чехії написав про ці закони так: «Сенат Чехії просить владу, щоб більше не давала згоди на прийняття подальших антидискримінаційних законів на рівні Євросоюзу».

На основі цих законів в Іспанії суддю Ф. Каламітту, батька 7-ми дітей, оштрафували на 104 000 євро за те, що він відтерміновував усиновлення дитини двом лесбіянкам. В Ірландії, якщо державний службовець відмовиться зареєструвати шлюб гомосексуалістам, то його очікує 6-ти місячне ув’язнення і штраф. Ніякої демократії, ніякої поваги до людської совісті, лише жорстока гомодиктатура.

Гей-ідеологи спеціально вводять суспільство в оману, заявляючи, що гомосексуалісти є дискриміновані та принижувані, а тому нібито їм треба надати особливі права та привілеї. Та таке твердження є брехливим, а ця нібито дискримінація – фікцією. Адже гомосексуалісти не є дискриміновані та згідно Конституції України мають такі ж права і свободи як і інші громадяни України. А надання їм якихось рівніших, привілейованих прав є дискримінацією 99% громадян України.

(з матеріалів Олесі Жупник)

---

[1] Коржанський М.И.. Кримiнальне право України (Особлива частина) К.: Генеза,1998.//

 http://vse-znaniya.com/ugolovnoe-pravo/122-ukrajini-peredbachae-vidpovidalnist.html  20.05.2013.

[2] http://ru.wikipedia.org/wiki/Уголовное_преследование_мужеложства_в_РСФСР

[3] http://www.rostbubnov.narod.ru/gynec/ven_MKH10.html

[4] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/342а-05

[5] Законопроект № 2342 « Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні» http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45813 05.05.2013

[6] http://zpravy.idnes.cz/klaus-vetoval-antidiskriminacni-zakon-ktery-zada-eu-je-podle-nej-zbytecny-15s-/domaci.aspx?c=A080516_112215_domaci_jba

Дискримінація навпаки

                                               

                                                       

                                                           

                                                                

                                                               

          25 травня в столиці нашої Батьківщини Києві, в країні з сильними сімейними і православними традиціями держава стала на захист 80 людей (з них половина іноземців) які хочуть в нашій країні пропагувати гомосексуалізм.

            І зовсім не йдеться про дискримінацію так званих сексменьшин, а про отримання додаткових прав, привілеїв, повноважень для збоченців вже перевіреним в Європі шляхом.

      Біля кіностудії ім. Довженка кілька десятків людей провели так званий «парад рівності». Близько 80 осіб (з яких половина іноземці) з плакатами про толерантне ставлення до нетрадиційних стосунків пройшли символічним маршем. Весь маршрут, довжиною в 200 метрів учасники параду під надійною охороною народних захисників подолали за 20 хвилин.

     Організація гей-параду проходила в суворій секретності. Лояльних, своїх журналістів збирали з самого ранку в центрі міста. В автобус впускали тільки після звірки документів згідно зі своїми списками. Місце призначення до останнього трималося в таємниці, навіть від водія автобуса. Таких автобусів: з журналістами, учасниками, іноземними представниками було декілька по Києву. Всі були попереджені, що яскраві прикраси, вбрання, косметику не використовувати (якщо б не протестні акції, Київ бачив би ходу ряжених збоченців у всій своїй красі). Для учасників маршу розробили спеціальну пам'ятку, яка більше нагадувала інструкцію на випадок військових дій: «Взуття - зручне для бігу і яке захищає ноги. Одяг - максимально прикриває шкіру (захист від сльозогінного газу). Після маршу переконайтеся, що за вами немає «хвоста». Уникайте безлюдних вулиць, на метро змініть кілька гілок і напрямів».

     Місце проведення маршу - ділянка проспекту Перемоги біля кіностудії ім. Довженка. У Марші взяли участь мер Мюнхена і депутат Європарламенту. Координатори маршу в яскравих жилетах рідною англійською давали вказівки учасникам. Після того, як мета була досягнута - все відзняли, сфотографували, взяли інтерв'ю - учасники сховали атрибути маршу і, вже нічим не відрізняючись від звичайних перехожих і не привертаючи уваги, під охороною «беркута» зникли за воротами кіностудії, де їх чекали автобуси.

     Тут же, тільки біля пам'ятника О.С. Пушкіну збиралися і інші учасники дійства - звичайні громадяни нашої Вітчизни, яким не байдуже майбутнє наших дітей. Представники громадських рухів, віруючі різних конфесій (православні, католики) і просто небайдужі люди в черговий раз вийшли відстоювати історичні, культурні, духовні цінності, на які посягають іноземні загарбники і агресори. Противників параду зібралося більше   1500 чоловік.

 Кількість бійців правоохоронних органів, (близько 1000 осіб) більш ніж в 10 разів перевершувало кількість самих учасників цього інсценійованого маршу.

    Що це було? Що все це означає? Це означає, що підготовка гей-параду в Києві проходила в тісній співпраці з нашими правоохоронними органами. Вони не тільки заздалегідь знали про місце проведення гей-параду, нібито в цілях забезпечення порядку. План всього заходу був розроблений саме в тісній співпраці з нашими доблесними «органами». Це була добре спланована і організована акція. Бійці володіли ситуацією, підказували своїм замовникам куди пройти, вели переговори по рації. Так що ж все-таки сталося 25 Травня? Кому потрібен був цей міні - парад?

Невже тим українським 40 з 80 учасникам, які з такими складнощами, з такою конспірацією пройшли за 20 хвилин ці 200 метрів в оточенні «Беркуту»? Звичайно ні! Хтось із цих учасників озвучив, поскаржився на якісь конкретні випадки приниження, дискримінації? Аж ніяк! Ніхто ні про що таке не говорить. Такі люди в нашій доброзичливій і терпимій країні, якщо вони не ведуть себе агресивно, не здійснюють протизаконні, протиправні вчинки, нічого крім жалю і співчуття не викликають. Ніхто не виступає проти конкретних людей, які вибрали для себе подібний спосіб життя. Але мова йде про пропаганду та нав'язування цього способу життя. Публічні марші, паради - це наймогутніший засіб пропаганди, у багато разів сильніший телевізійної, так як тут задіюється ефект натовпу, залучаючись до якої, людина з розсудливої розважливої особистості перетворюється на особистість ведену, робить такі вчинки, які раніше без впливу натовпу ніколи б не здійснила.

    Насправді посланцям Содому і Гоморри потрібен був сам факт! І зовсім не факт рівності (у нас Конституцією закріплені права кожного громадянина, не залежно від того, хто з ким спить). Потрібен був факт визнання українською владою гомодиктатури,факт підпорядкування, готовність прислужувати. Не приймаючи до уваги тверду позицію 99% населення України, 25 травня відбулося попрання сімейних цінностей на догоду Європі. Чому українська влада дозволила вчинити наругу купці іноземних збоченців над ідеалами свого народу? Чому в пресі, в інтернеті, на телебаченні людей, що відстоюють традиційні сімейні цінності, показують як невелику групу якихось «церковників» з хрестами? Тому що, вибачте, секс меншинам  нудно бути в меншості? Ми маємо можливість бачити, як наш сусід - Російська Федерація - відстояла свій народ, свою державу перед «гомозахватчиками». Міністр закордонних справ Росії С.В.Лавров сказав: «У Росії немає жодного універсального чи загальноєвропейського зобов'язання дозволяти пропаганду гомосексуалізму. Як відомо, гомосексуалізм був кримінально караним діянням в СРСР. Цю стаття Кримінального кодексу давно скасовано, і гомосексуалісти можуть займатися своїми справами абсолютно вільно і безкарно. Не допускати дискримінацію за будь-якою ознакою вписується в зобов'язання всіх держав. Ще раз підкреслю - зобов'язань дозволяти пропаганду (гомосексуалізму), яка буває, як правило, дуже агресивною, у нашої країни немає. Навряд чи воно може бути нами прийнято навіть в теорії. У Росії існують свої моральні цінності, історичні, культурні та релігійні традиції, за якими живе суспільство. Ми нікого не обмежуємо в правах, але не хочемо, щоб дискримінація відбувалася в зворотному напрямку, коли одна група громадян отримує право агресивно просувати свої цінності, які суперечать з цінностями більшості членів суспільства, нав'язуючи їх дітям.

 У нашому діалозі з європейськими партнерами, які приділяють пропаганді гомосексуалізму підвищену емоційну увагу, ми говоримо про те, що є набагато більш «кричущі» випадки, коли права утискуються  очевидним чином ... Прикладів тому безліч. Про це чомусь наші західні партнери забувають і мовчать про утиск прав сотень тисяч осіб, які не мають громадянства в сучасній Європі, одночасно емоційно відстоюючи права гомосексуалістів на пропаганду свого способу життя. Ми готові без жодного надриву, на фактах обговорювати наявні зобов'язання і хто як до них ставиться ".                                                       

             Якщо наша країна "впаде" під натиском гей-пропаганди, то нас чекає все те, що Європа вже має і це аж ніяк не зарплата в тисячу євро для всіх українців. Це масові гей-паради, що демонструють свої збочення, це дитячі книжки не про принцес і принців, а про принців і принців і про принцес і принцес, це педофіли - викладачі в школі (їх же не можна дискримінувати - не допускати до роботи з дітьми) і багато такого, що нам всім поки і не снилося .... 

І наша влада зробила все для того, щоб гомо представники повернулися  з України  з почуттям глибокого задоволення.

(переклад Н.Ю. Шевченко  – статті О. Радченко )