Привітання

Найщиріші привітання на сторінках мого блогу!

29 окт. 2011 г.

Прошу звернути увагу на те, що 01.11.2011 р. набирає чинності ЗУ " Про судовий збір".Тепер  при  подачі позовної заяви  в суд прийдеться платити значно більше. Пропоную ознайомитись з новими розцінками!


                                                               ЗАКОН УКРАЇНИ

                                                                 Про судовий збір

Цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Стаття 1. Поняття судового збору
1. Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Стаття 2. Платники судового збору
1. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Стаття 3. Об'єкти справляння судового збору
1. Судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів.
2. Судовий збір не справляється за подання:
1) заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;
2) заяви про скасування судового наказу;
3) заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення;
4) заяви про поворот виконання судового рішення;
5) заяви про винесення додаткового судового рішення;
6) заяви про розірвання шлюбу з особою, визнаною в установленому законом порядку безвісно відсутньою або недієздатною, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менш як три роки;
7) заяви про встановлення факту каліцтва, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
8) заяви про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
9) заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
10) заяви про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
11) заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
12) заяви про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
13) позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
14) заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
Стаття 4. Розміри ставок судового збору
1. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
2. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір Ставка судового збору
1. За подання до суду:
1) позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати
2) позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
3) позовної заяви:
про розірвання шлюбу 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
про поділ майна при розірванні шлюбу 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати
4) заяви про видачу судового наказу 50 відсотків ставки, що визначається з оспорюваної суми у разі звернення до суду з позовом у порядку позовного провадження
5) заяви у справах окремого провадження 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
6) позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме:
позовної заяви немайнового характеру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати
позовної заяви про відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням ціни позову, що встановлюється згідно з підпунктом 1 цього пункту
7) заяви про перегляд заочного рішення 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
8) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
9) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
10) заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
11) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
12) апеляційної скарги на судовий наказ 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті за подання заяви про видачу судового наказу в наказному провадженні
13) заяви про забезпечення доказів або позову 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
14) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
15) заяви про скасування рішення третейського суду 0,5 розміру мінімальної заробітної плати
16) заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду 0,2 розміру мінімальної заробітної плати
17) заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
2. За подання до господарського суду:
1) позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат
2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати
3) заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову 1,5 розміру мінімальної заробітної плати
4) апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
5) касаційної скарги на рішення суду 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
6) заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
7) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
8) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду 0,5 розміру мінімальної заробітної плати
9) заяви про скасування рішення третейського суду 2 розміри мінімальної заробітної плати
10) заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду 1,5 розміру мінімальної заробітної плати
11) заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду 2 розміри мінімальної заробітної плати
3. За подання до адміністративного суду:
1) адміністративного позову:
майнового характеру 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат
немайнового характеру 0,03 розміру мінімальної заробітної плати
2) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
4) заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
5) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 70 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми
6) апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 0,05 розміру мінімальної заробітної плати
7) заяви про забезпечення доказів або позову 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
8) заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду 0,1 розміру мінімальної заробітної плати
4. За видачу судами документів:
1) за повторну видачу копії судового рішення 1 гривня за кожний аркуш копії
2) за видачу дубліката судового наказу та виконавчого листа 3 гривні
3) за роздрукування технічного запису судового засідання 5 гривень за кожний аркуш тексту на папері формату А4
4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання 15 гривень
5) за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень". 1 гривня за кожний аркуш копії


Стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору
1. Від сплати судового збору звільняються:
1) позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
2) позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
3) позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів;
4) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні";
5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги;
6) позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину;
7) державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав;
8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп;
10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
11) органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді;
12) Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель;
13) Міністерство юстиції України - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;
14) позивачі - за подання позовів про уточнення списку виборців;
15) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
16) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку;
17) позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян;
18) Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення;
19) громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду;
20) органи праці та соціального захисту населення - за подання позовів щодо призначення і виплати всіх видів державної соціальної допомоги, компенсації, виплат та доплат, установлених законодавством.
Стаття 6. Порядок сплати судового збору
1. Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.
За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.
2. У разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
У разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.
У разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.
3. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
За подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна.
4. За повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. У разі якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору.
5. За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.
У разі вибуття із справи позивача судовий збір сплачується його правонаступником, якщо збір не був сплачений.
У разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
6. У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.
Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі:
подання позову одним позивачем до кількох відповідачів;
об'єднання суддею в одне провадження кількох однорідних позовних вимог.
7. Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Стаття 7. Повернення судового збору
1. Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);
5) закриття провадження у справі.
2. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
3. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Стаття 8. Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати
1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Стаття 9. Зарахування судового збору до Державного бюджету України
1. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
2. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше.
Стаття 10. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 листопада 2011 року.
2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 6, ст. 56):
у статті 44:
слова "витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу" виключити;
доповнити частиною другою такого змісту:
"Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом";
статті 45, 46, 47 та 471 виключити;
в абзаці першому частини п'ятої статті 49 слова "витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу" виключити;
пункт 31 частини першої статті 57, пункт 10 частини першої статті 63 виключити;
статтю 811 доповнити частиною одинадцятою такого змісту:
"Розмір судового збору за роздрукування та видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання встановлюється законом";
частину другу статті 11119 викласти в такій редакції:
"До заяви додається документ про сплату судового збору. За подання і розгляд заяви на підставі, встановленій пунктом 2 статті 11116 цього Кодексу, судовий збір не сплачується";
статтю 120 доповнити частиною четвертою такого змісту:
"За видачу стягувачу дубліката судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом";
у статті 1222:
пункт 4 частини четвертої викласти в такій редакції:
"4) документ, що підтверджує сплату судового збору";
у частині п'ятій слова "державного мита чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" замінити словами "судового збору";
у статті 1228:
пункт 3 частини четвертої викласти в такій редакції:
"3) документ, що підтверджує сплату судового збору";
у частині п'ятій слова "державного мита чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" замінити словами "судового збору";
у тексті Кодексу слова "державне мито" в усіх відмінках замінити словами "судовий збір" у відповідному відмінку;
2) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40 - 42, ст. 492):
у статті 79:
частину другу викласти в такій редакції:
"2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом";
пункт 1 частини третьої виключити;
статтю 81 виключити;
у частині першій статті 82 слова "та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
статтю 83 виключити;
у частині п'ятій статей 98 і 119 слова "додаються документи, що підтверджують" замінити словами "додається документ, що підтверджує", а слова "та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
у статті 99:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. За подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом";
у першому реченні частини другої слова "та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
у статті 121:
у частині першій слова "чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
у першому реченні частини другої слова "а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
частину першу статті 133 доповнити реченням такого змісту: "До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору";
частину четверту статті 151 доповнити словами "та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову";
частину шосту статті 197 викласти в такій редакції:
"6. Розмір судового збору за роздрукування та видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання встановлюється законом";
у пункті 8 частини першої статті 207 слова "чи не було оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
частину шосту статті 229 викласти в такій редакції:
"6. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору";
у частині другій статей 297 і 327 слова "чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
частину третю статті 299 викласти в такій редакції:
"3. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору";
частину третю статті 329 викласти в такій редакції:
"3. До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору";
у частині другій статті 358:
у першому реченні слова "та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
у другому реченні слова "та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачуються" замінити словами "не сплачується";
частину третю статті 364 викласти в такій редакції:
"3. До заяви додаються її копії відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, а також документ про сплату судового збору";
частину третю статті 370 викласти в такій редакції:
"3. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа або судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом";
у статті 3892:
пункт 4 частини третьої викласти в такій редакції:
"4) документ, що підтверджує сплату судового збору";
у частині четвертій слова "чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
у статті 3898:
пункт 3 частини третьої викласти в такій редакції:
"3) документ, що підтверджує сплату судового збору";
у частині четвертій слова "чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи" виключити;
3) у Кодексі адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446):
частину третю статті 44 викласти в такій редакції:
"3. Розмір судового збору за роздрукування та видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання встановлюється законом";
частину першу статті 75 доповнити реченням такого змісту: "До заяви про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору";
частину другу статті 87 викласти в такій редакції:
"2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом";
статтю 89 виключити;
частину другу статті 192 викласти в такій редакції:
"2. До заяви про приєднання до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору";
частину другу статті 217 викласти в такій редакції:
"2. До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору";
частину четверту статті 260 викласти в такій редакції:
"4. За видачу стягувачу дубліката виконавчого листа справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом";
4) у частині третій статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 7, ст. 84) слова "державного мита" замінити словами "судового збору";
5) частину шосту статті 9 Закону України "Про доступ до судових рішень" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 15, ст. 128) викласти в такій редакції:
"6. За виготовлення копії судового рішення справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом";
6) друге речення частини першої статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 19 - 20, ст. 142) виключити;
7) у Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113 із наступними змінами):
пункти 1 і 2 статті 2 виключити;
пункти 1 і 2 статті 3 виключити;
у частині першій статті 4:
пункти 1 - 12, абзаци другий і третій пункту 15, пункти 27, 30, 31, 33, 36 - 44, 46 - 48 виключити;
у пункті 28 слова "за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, а також" виключити;
у пункті 35 слова "за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави та" виключити;
у статті 6:
у частині першій слова "з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також" виключити;
частину другу виключити;
у частині другій статті 7 слова "З позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії" замінити словами "За дії";
у частині першій статті 8:
у пункті 2 слова "повернення заяви (скарги) або відмови в її прийнятті, а також" виключити;
пункти 3 і 4 виключити.
3. Кабінету Міністрів України:
1) протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям цього Закону;
2) протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

                               Президент України                          В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
8 липня 2011 року
N 3674-VI





   


КОНЦЕПЦІЯ
повернення грошових заощаджень, втрачених громадянами України,
розміщених ними в період до 2 січня 1992 року
в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР,
що діяли на території України,
а також у державних цінних паперах, придбаних в установах Ощадного банку СРСР


Питання повернення грошових заощаджень, втрачених громадянами України, було і залишається одним з найбільш актуальних і складних соціальних питань сьогодення, не дивлячись на те, що ця проблема виникла вже не один рік тому. Вирішенню його, як показав час, в нагоді сталаб розробка реального та зрозумілого народу механізму компенсацій заощаджень.
Для цього громадські об'єднання вкладників вбачають за необхідне першочергово вирішити наступні нагальні питання:

1.                  Завершити створення Ощадбанком України та правонаступником Укрдержстраху НАСК «ОРАНТА» інформаційно-аналітичних систем «Реєстру вкладників заощаджень громадян» і «Реєстру страхувальників та застрахованих осіб».

2.                  Кардинально переглянути положення Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”.  А саме:

1)                 Покінчити з словоблудством про визнання чи невизнання заощаджень громадян внутрішнім державним боргом країни та за пропозицією Петра СИМАНЕНКО в ст. 4 Закону відзначити, що зазначені в частині першій статті 1 Закону заощадження громадян відносяться на державний внутрішній борг України.
2)                 З метою захисту власності громадян здійснити належну індексацію залишків коштів на Ощадних книжках постраждалих громадян. Адже вже з 1996 року, коли Законом залишок коштів на ощадкнижках в банку СРСР в 1 крб. прирівняли до 1,05 грн. нової національної валюти країни, по сьогодні - 01.04.2011 року - за офіційними даними Держкомстату новий сумарний відсоток інфляції знецінив вже гривню майже на 580 відсотків – майже у шість  разів! За висновками ж громадських експертів Всеукраїнського руху захисту прав вкладників фактичне знецінення залишків вкладів на ощадних книжках громадян на сьогодні є 15 кратним!

Саме тому держава має запровадити кілька слушних різноманітних механізмів  повернення заощаджень, і втілювати їх в життя, не відкладаючи на майбутнє. Серед них:

А) Внесення змін до ч. 4 ст. 6 чинного Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» у запропонованій головою Львівської обласної організації «Народної партії вкладників та соціального захисту» Євгеном ПОГРАНІЧНИМ, які стосуються створення окремого Державного фонду накопичення коштів для повернення заощаджень громадянам України.

Б) Першочергове погашення сумарної заборгованності по:

- облігаціям Державної цільової безпроцентної позики 1990 року;
            - облігаціям Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року;
            - державним казначейським зобов'язання СРСР;
            - сертифікатам Ощадного банку СРСР.

Адже за цими зобов’язаннями сумарний борг держави складає лише 2,29 млрд. грн. А облік таких зобов’язань лише вносить непорозуміння та призводить до того, що черга виплат власникам таким сертифікатів однозначно буде останньою чи взагалі не настане. А це призводить до певної недовіри в суспільстві до держави та протиставлення однієї категорії вкладників до іншої.

В) Внесення змін в положення ст. 9 чинного Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які потребують такого доповнення: "За згодою вкладників компенсація за невиплачені грошові вклади громадян може проводитися шляхом безготівкових розрахунків».
Г) Внесення змін в положення чинного Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», відповідно до яких нарешті буде усуненена дискримінація щодо власників страхових полісів установ колишнього Укрдержстраху та забезпечені їх законі права на одержання відновлених державою заощаджень хоча б на рівні із вкладниками Ощадного банку. Бо навіть коефіцієнт відновлення 1,05 грн., встановлений для владників Ощадбанку, по відношенню до страхувальників Укрдержстраху при виплаті компенсації за чинною редакцією закону не застосовується.

Серед шляхів вирішення проблеми має бути запровадження одночасно трьох механізмів відновлення чи повернення заощаджень: монетарного, немонетарного та змішанного монетарно-немонітарного методів повернення вкладів.

Щодо вирішення проблеми МОНЕТАРНИМИ методами, шляхом компенсації внесків готівкою, доцільними можуть бути наступні шляхи погашення заборгованості:

1)                 В нагоді може стати схема запропонована Народним депутатом України С. АРЖЕВІТІНИМ, розвинута та підтримана депутатами з комуністичної фракції – П. СИМОНЕНКО, П. ЦИБЕНКО, В. МАТВЭЭВИМ.   Це визначення конкретного відсотку від ВВП, наприклад, 1 відсотку від щорічного валового внутрішнього продукту чи в розмірі щорічного приросту ВВП, отриманого за рік, що передує року виплат, з щорічними спрямовуваннями на компенсацію знецінених вкладів до Державного бюджету країни під спеціально прописану статтю в законі про повернення саме таким чином заощаджень громадян.

2)                 Продуктивною є пропозиція Народного депутата України Катерини Фоменко щодо формування спеціального Державного фонду для здійснення виплат за борговими зобов’язаннями держави перед вкладниками «Ощадбанку СРСР» та «Укрдержстраху», який в такому разі буде підпадати під усі форми бюджетного контролю. Джерелами наповнення такого фонду можуть стати:

-       50% від щорічної приватизації державних підприємств,
-              відсотки від доходів з державних цінних паперів та від частки акцій держави, що розміщені в акціонерних товариствах, в яких держава має свою долю.
-              відсотки від коштів, що надходять до численних  позабюджетних фондів державних та недержавних установ, відомств та підприємств за спеціально визначеним порядком (податками)
-              0,5% відрахувань від продажу готівкової валюти установами банків
-              1% відрахувань від продажу ювелірних виробів
-              10% відрахувань від санкцій примусового характеру, застосованих уповноваженими державними та органами місцевими самоврядування до суб’єктів господарювання
-              50% відрахувань податку на прибуток, що сплачується головними чи обласними Установами ВАТ «Ощадний банку України» та НАСК «Оранта»
-              1% бюджетних коштів, затверджених відповідними радами
-              2% відрахувань від експорту за межі областей високоліквідної продукції суб’єктів господарювання
-              1% відрахувань від приватизації об’єктів комунальної власності

3)                 Суттєвим джерелом фінансування виплат знецінених вкладів може і повинен стати спеціальний податок на нерухоме майно саме заможних громадян України, а не всіх, без розбору, як інколи пропонується їх сателітами у Верховній Раді. Та водночас ведення окремо визначеного спеціального податку на депозитні рахунки в банківських установах таких осіб, наприклад, в розмірі тих же 5% річних на приріст залишку коштів на їх рахунках на кінець поточного року.




4)                 За прикладом Угорщини можливе запровадження оподаткування доходів громадян України, які перевищують за розміром 10 офіційно визначених державою мінімальних заробітних плат, за ставки оподаткування наростаючим порядком, аж до 90% з таких наддоходів. Та законодавче передбачиення часткового відрахування з таких податків до  Державного фонду накопичення коштів для повернення заощаджень громадянам України, наприклад, через бюджету Накопичувального фонду з пенсійного забезпечення громадян за новим пенсіонним законодавусвтом.

5)                 Справедливим буде також додатковий цільовий податок на доходи створених чи приватизованих заможними громадянами України після 1992 року та таких, що функціонують по сьогодні, і мають надприбутки, підприємств хімічної та металургійної галузі, з нафтопереробки та паливно-енергетичного комплексу.

Щодо вирішення проблеми НЕмонетарними методами.

1)                 З запровадженням Державного медичного страхування за згодою вкладників може бути доцільним надання їм безкоштовної медичної допомоги, в тому числі ліками та лікарняними засобами, з урахуванням визначеного законодавчо кошторису на таке державне страхування, збільшеного на суму заліку заборгованості по вкладам в Ощадбанку СРСР.

2)                 Повернення заощаджень може здійснюватися не лише з державного бюджету, а й з позабюджетних фондів та знеціненими кредитними ресурсами діючих банків, в тому числі рухомим чи нерухомим майном держави і банків, звісно, за згодою вкладників. Наприклад:

-              наділенням вкладників додатковими земельними наділами під час запровадження приватизації землі з 2012 року,
-              безоплатними державними послугами з підготовки планів виділених громадянам земельних ділянок, виконання робіт з підготовки різноманітної дозвільної документації державними підприємствами, звільнення від оплати відповідних послуг БТІ та інших держаних та комунальних підприємств, підпорядкованих органам місцевого самоврядування, на суми залишків на ощадних книжках вкладників,
-              в окремих випадках шляхом звільнення постраждалих від сплати держмита, наприклад:

а) при поданні позовів до суду в межах сум вкладів,
б) при сплаті адмінштрафів та т.і.

В окремих випадках доцільними можуть стати навіть знецінені кредитні ресурси діючих банків. Наприклад:
-              шляхом передачі платежеспроможним вкладникам Ощадбанку СРСР, які погоджуються в наступному погашати борги попередніх боржників банків по кредитам за іпотечним та автокредитуванням, квартир та автомобілів, що тисячами не знаходять сьогодні попиту у громадян

Зобов'язання перед вкладниками можуть погашатися також за рахунок впровадження спеціальних транспортних послуг. Так, можна до 10% місць в державних, підкреслюю, саме в державних транспортних засобах (літаках, поїздах), які нерідко здійснюють переліти напівпорожніми, виділити для вкладників Ощадбанку СРСР, списуючи при цьому вартість квитків з їх рахунків. Це обмеження дозволить одночасно як поступово погашати грошові заощадження громадян, так і отримувати прибуток транспортним компаніям.

Щодо вирішення проблеми змішаними монетарно-немонітарними методами.

Найкращою альтернативою фінансовим гарантіям дохідності пенсійних інвестицій в державний пенсійний фонд України та державне пенсійне забезпечення з запровадженням пенсійної реформи, мають стати антиінфляційні облігації Кабінету міністрів України в портфель Державного пенсійного накопичувального фонду, які планується у вигляді долі держави довести до 50% від загального розміру Державного пенсійного накопичувального фонду на старті  реформи.
Отже, з урахуванням відповідних коректив до плану реформи пенсійного забезпечення, цілком доречним було б запровадити наділення вкладників Ощадбанку, як тих, що не досягли пенсійного віку, так і тих, хто вже отримує  пенсію, додатковими до загального порядку персональними (іменними) антиінфляційними облігаціями Кабінету міністрів України в портфелі Державного пенсійного накопичувального фонду в рахунок погашення заборгованості по вкладам Ощадбанку СРСР навіть з інфляційними нарахуваннями з 1996 року по рік надання ними згоди на таке відшкодування.

Саме такі кроки держави можуть стати найбільш соціально справедливими для її громадян і цілком сприятними для держави. Адже з лицьового рахунку на конкретного громадянина з започаткуванням пенсійної реформи йому буде нараховуватися та видаватися додаткова до основної пенсія. А залишки на рахунках накопичувального пенсійного фонду після смерті вкладника так само відійдуть у спадщину. Тож, вже зараз пенсіонери зможуть отримувати збільшену пропорційно до розміру суми вкладів Ощадбанку СРСР в структурі лицьових рахунків в пенсійному накопичувальному фонді пенсію. А їх спадкоємці з часом живими грошима після смерті вкладників отримають з накопичувального пенсійного фонду залишки з лицьового рахунку вкладника або за власним бажанням зможуть приєднати спадок до вже своєї власної суми в накопичувальному фонді. Треба лише передбачити такий порядок при подальшому реформуванні пенсійної системи.

За таких обставин держава виграє більш, ніж втричі:

1)                 Позбавляється марних витрат на створення та адміністрування діяльністю численних додаткових бюрократичних установ у вигляді Державного фонду накопичення коштів для повернення заощаджень громадянам України  чи по контролю за виплатами в Ощадбанку, проведення операцій з золотовалютними резервами Нацбанку
2)                  Безболісно для себе та без провокації 30-40% інфляційних сплесків,  внаслідок виплат при додатковому друку нічим не забезпечених пустих папірців, враз розрахується з вкладниками.
3)                 Погашення своїх зобов’язань перед вкладниками плавно та безболісно для бюджету розпорошить на десятки років, реалізувавши змішаним монетарно-немонітарним методом та досить простим шляхом остаточне вирішення болючої, такої, що майже немала виходу проблеми.
4)                 Позбавиться перспективи при затягуванні вирішення проблеми подання вкладниками численних позовів до Європейського суду з прав людини проти держави
5)                 Всупереч пропозиціям окремих високопоставлених науковців, держава не втратить контроль над Ощадбанком, який вже готові поглинути так званні стратегічні інвестори шляхом скупки привелігійованих акцій у населення. І, без сумніву, вже завтра у одного з їх наступних власників таких акцій буде за 10 мільярдів гривень, що відкриє йому шлях до конвертації останніх у прості акції з наступним приборканням Ощадбанку.

Усі ми добре пам'ятаємо досвід впровадження приватизаційних та компенсаційних сертифікатів, в результаті якого громадяни України отримали приватизаційні та компенсаційні сертифікати лише в кількості 30% від випущених, а реально їх було використано й того вдвічі менше - 15%. Це не вигадка – це дані Національного банку України.
Точно так ошукані вкладники продадуть за чверть вартості будь-які папери, які держава запропонує їм як компенсаційні внески, а потім ці папери акумулюються в тих же самих руках відомих нам олігархів, які в чергове вдало примножать своє особисте багатство за вже не раз опробованою ними хибною схемою розподілу національних багатств.

Але зараз знов-таки роздаються хибні пропозиції щодо введення в обіг різного роду так званих у лапках «цінних паперів» на пред'явника – компенсаційних ощадних облігацій, що видаватимуться в рахунок погашення заборгованості держави по вкладах населення в державних фінансових установах.
Компенсаційні ощадні облігації начебто будуть видаватися кожному вкладнику державних банківських установ відповідно до суми його грошових заощаджень на банківських рахунках.
Але це прямий крок до марнотратства державних коштів та корупційних посягань на них з боку бюрократії!
Прихильники “облігаційної” схеми погашення заборгованості називають її перевагами визначений термін погашення облігацій. Громадяни, мов, матимуть інформацію щодо термінів, в межах яких вони отримають грошові кошти в рахунок погашення заборгованості. Уряд матиме час для стабілізації ситуації з погашенням заборгованості та концентрації зусиль в цьому напрямку.
Але пустих обіцянок урядів ми вже начулися. А віз і нині там. То треба не обіцяти, а запроваджувати дієві заходи, а не друк чергових пустих папірців. Бо інфляція нікуди не дінеться, а вирішувати питання з часом доведеться практично з початку.
Тому такий шлях повернення заощаджень власникам Ощадбанку СРСР - через випуск цінних паперів - є хибним та недоцільним з точки зору суспільних інтересів, бо, -
-              по-перше, у населення немає довіри до емітента, що буде випускати ці облігації, тобто, до уряду;
-              по-друге, це неминуче буде підставою для виникнення спекуляцій навколо таких виплат, що також не піде на користь справі.

Що ще точно не треба повторювати, так це звільняти вкладників від оплати за житлово-комунальні послуги, електричну енергію, тверде паливо, газ; придбання ліків, лікування, ортопедичне та стоматологічне протезування; встановлення телефону, оплату послуг електрозв'язку, як пропонується в проекті Петра СИМОНЕНКА.
Бо порочна практика таких виплат в минулому на прикладі звільнення від оплати житлово-комунальних послуг розбещує споживачів таких послуг, лише веде до збільшення заборгованості за такими послугами, адже інші споживачі, які до того справно сплачували за послуги, нерідка також стають сталими неплатниками та боржниками, поруч з громадянами яких виключно соціальний статус призвів до виникнення боргів.

За окресленою Концепцією держава може запровадити низку різних методів повернення заощаджень і розпочинати їх втілення вже сьогодні, не відкладаючи у довгий ящик. Однак перед тим варто врахувати наскільки вони можуть вплинути позитивно чи негативно на процеси в економіці, чи мінімізують вони ризики зростання інфляції, чи не призведуть до кризи у сферах економіки, чи застосування їх буде приносити дохід державі і зменшувати державний борг.