Привітання

Найщиріші привітання на сторінках мого блогу!

18 дек. 2012 г.

З 16 грудня заборонено курити в ресторанах, кафе і барах України


             З 16 грудня 2012 р. вступив в дію жорсткий "антитютюновий" закон
  Цей закон Верховна Рада прийняла півроку тому, а набуває він чинності лише16 грудня.
Закон жорстко звужує "простір свободи" курців і передбачає несмішні штрафи, наприклад, для закладів–порушників — від тисячі до десяти тисяч гривень, пише "Україна молода".
За задумом авторів документа (а в єдиному пориві на захист здоров’я нації об’єдналися представники всіх політсил "старої" Ради - і "головний медик" Партії регіонів Тетяна Бахтєєва, і депутат від НУНС Леся Оробець, і комуніст Євген Царьков та інші), шести місяців цілком достатньо, аби суспільство підготувалося до війни з курінням.
Але, як з’ясувала "УМ", відповідальні "бійці" — а це насамперед заклади громадського харчування — не зовсім розуміють "букву закону". Невідомо, хто контролюватиме його дотримання. Чи вдасться розігнати дим над країною невиправних курців?

Де не можна
Закон наголошує на забороні паління в місцях, де й так для курців існують певні моральні перестороги, наприклад, на дитячих та спортивних майданчиках, у медичних, освітніх закладах. Новий закон іде у наступ: курити не можна також у під’їздах житлових будинків, у ліфтах і таксофонах, у приміщеннях закладів культури, у громадському транспорті, в тому числі й міжнародного сполучення. Удар по «молодіжному» курінню — заборона палити на стадіонах, не тільки закритих, а й відкритих.
Отож поїзд тепер стане, як літак, і не тільки за ціною: купив квиток, сідай, їдь і жуй своє нікорете або чекай найближчої станції, щоб жадібно зробити пару затяжок. Із 16 грудня тамбур для курців закривається. Якщо вас упіймають «на гарячому», штраф — від 51 до 175 гривень. Але якщо ці гроші схоче стягнути провідник, то не піддавайтеся — він не має права. Його самого, а радше — адміністрацію залізниці, до якої належить цей потяг, можуть оштрафувати, якщо в тамбурі стоятиме попільничка. На суму від тисячі до десяти тисяч гривень. Проте на скільки «штук» заважить та нелегальна попільничка — на одну, три чи на сім тисяч, — законодавчі норми не визначають. Незрозуміло також, хто, крім представника міліції, повноважний стягнути штраф.
Обмежує закон і курців, які відвідуватимуть бари, кафе, ресторани та всілякі «чайні» й «закусочні», де їдять, п’ють і, як правило, багато курять. У цих, офіційно кажучи, закладах громадського харчування новий закон забороняє не лише тютюнопаління, а й кальян та чомусь навіть електронні цигарки. Проте зважте на важливу обмовку — в законі йдеться про «закриті заклади громадського харчування». Крім того, стаття 15–2 залишає певні можливості для тих ресторацій, які не хочуть втратити клієнта–курця.

Шпарина для диму
«Власник закладу чи орендар... зобов’язаний або повністю заборонити куріння в приміщеннях, або відвести спеціальні місця для курців, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити біля таких місць інформацію про шкоду куріння для здоров’я», — гласить стаття 15–2. Нагадаємо, згідно з попереднім Законом про обмеження місць куріння, що діє з 2010 року, ресторани вже створили «резервації» для тютюнозалежних клієнтів — відвели для них не більше, ніж 50% своєї площі. Новий закон (що, власне, є поправками, удосконаленням свого «попередника») не вказує, скільки місця можна віддати курцям. Позаяк навряд чи хтось iз рестораторів стане руйнувати стіни й підводити витяжку до «сигарентних місць», вся надія — на таємничі «інші засоби для видалення диму». Які саме, бідкаються ресторатори, чи достатньо буде упаковки сорбентів, щоб не прийшли захланні перевіряючі й не «впаяли» штраф за «неправильність» підібраних засобів? Це може коштувати закладу 3400 гривень. А в тому, що кількість рейдів перевіряльників після 16 грудня зросте, власники закладів громадського харчування не сумніваються.
Більшість рестораційних мереж, куди зверталася «УМ», збираються обладнати місця для курців на вулиці, простіше кажучи, встановити урни та, в кращому разі, лавки біля них. «Якщо ресторан має терасу або ж літній майданчик, то, теоретично, можна буде курити там, — розмірковує PR–директор мережі ресторанів «Козирна карта» Лілія Загребельна. — Однак стосовно цього в законі не зазначено жодних регламентованих норм. Юристи сподіваються, що, ймовірно, днями з’являться уточнення».
А Федір Баландін, засновник кав’ярні–книгарні «Купідон», що в самому центрі Києва, має намір зовсім заборонити паління. В його затишному підвальчику збирається на посиденьки мистецька публіка — письменники, художники, арт–критики, словом, богема, яка в жодній країні світу не поводиться «так, як треба» і здоровий спосіб життя ігнорує. Якщо в «Купідоні» заборонять курити — перейдуть у кафе навпроти? «Не думаю, що закон вплине на відвідуваність, якщо він буде виконуватись усіма, в тому числі великими компаніями», — твердить пан Баландін.

Етапи великого шляху
На інтернет–форумах можна прочитати волання затятих курців, мовляв, новий закон — це дискримінація значної частини українців. На це автор попереднього закону про обмеження паління, екс–міністр охорони здоров’я Микола Поліщук, відповідає: «Курці — не інваліди, можуть вчинити над собою певні зусилля для користі інших». Як не парадоксально, більшість затятих любителів «посмалити» визнає, що куріння — ЦЕ ПОГАНО. Згідно з соціологічними опитуваннями, близько 70 відсотків курців iз десятилітнім і більше «стажем» на запитання «чи хотіли б ви, щоб ваші діти палили», відповідають: «Ні»!
Новий закон є частиною антинікотинової політики, яка — в ідеалі — мусить створити враження про куріння як про непопулярне, табуйоване явище. Так, з 16 вересня набув чинності закон про заборону реклами тютюну. Це один iз небагатьох законів у нашій країні беззаконня, який виконується. Нехай не на «всі сто», але пачки новинок від відомих сигаретних брендів зникли з екранів ТБ і лайт–боксів. «Закон діє», — радіє Ганна Гопко, координатор коаліції громадських організацій «За вільну від тютюнового диму Україну». Чи так само ефективним буде наступний крок антинікотинової політики — «закон 16 грудня»? Адже одна справа — натиснути на продавців, а інша — зачепити інтереси споживачів, залежних від цигарки більше, ніж ті — від свого виду бізнесу.
Ганна Гопко впевнена, що вода камінь точить, тобто поступово курці призвичаяться до нових правил гри. Щоправда, громадська організація, яка клопочеться за незадимлену Україну, пропонує не вельми симпатичні засоби контролю за виконанням закону. «Якщо у ресторані хтось закурить, вимагайте в адміністрації попросити курця негайно припинити псувати повітря, — напучує пані Гопко. — Щоб був оштрафований заклад, ви маєте зробити запис у книзі скарг та пропозицій і подати заяву в обласне управління справ захисту споживачів». Стукацтво у нас, м’яко кажучи, не вітається з 1937 року, може, Ганна Гопко і вимагатиме в якомусь ресторані книгу скарг, бо їй так приписано за посадовими обов’язками, але ми сподіваємося на інший алгоритм подій, не такий обтяжливий для сумління.

Одного разу в Америці...
Слово «не можна» діє. Хоча б почасти. Згадаймо, що після запровадження закону 2010 року майже всі кав’ярні та ресторани таки створили окремі зони для курців. Бізнес не хоче мати зайвих клопотів із законом та тими «контролюючими органами», якi повертають його «букву» на користь власної кишені. Бізнес виявився більш законослухняним, ніж правоохоронці, які не штрафують за куріння на зупинках тролейбусів /автобусів, хоча, за законом 2010 року, мусять. Для індивідуума, і для суспільства в цілому, дуже важливим є проголошення заборони, це фіксується у свідомості, стверджують психологи. Наступний крок — контроль за дотриманням табу.
Тетяна Куценко, фахівець Інституту корекційної педагогіки та психології, вважає, що новий закон сприятиме «відваджуванню» українців від куріння. «Ти розумітимеш, що можливостей покурити стає все менше: на роботі — не можна, треба вийти на вулицю, а мороз і «облом» так далеко йти, у театрі — не можна, у потязі — не можна, на стадіоні — не можна, в ресторані — теж. Логічно, ти скорочуєш свою звичну норму цигарок, — розмірковує вона. — В ідеалі ти менше палиш або стаєш соціально ізольованою людиною, певною мірою, звісно».
Півроку тому Тетяна, яка не розлучалася з цигаркою більш як десятиліття, кинула палити. Без візитів до знахарів і «чудодійних» шаманів, у яких як матеріаліст не вірить, без жертовних переходів на нікорете, без оманливого зменшення «дози» з 15 цигарок щодня до 10, а потім 5, тобто без усіляких брехливих вигадок для слабаків, просто взяла — і відмовилася від куріння. Тільки так і треба кидати, впевнена Таня. Сила волі — це про неї, кажуть Тетянині подруги. Причин, підстав, мотивів було немало. Одна з них: молодій жінці не подобалося бути «ізгоєм» у компаніях чи ситуаціях, де не просто не палять, а де куріння неможливе. «Моє куріння створювало мені незручність», — каже Тетяна.
«Ну хоч у цьому Україна «відкриє Америку», — іронізує журналіст «УМ» Олена, 25 років куріння у легенях і в стилі життя. Ніхто з колег не уявляє її без цигарки. Але й Олена заявляє себе прихильником антитютюнового закону. Об’їздивши півсвіту, вона каже: жорсткішого, ніж у Сполучених Штатах, ставлення до куріння не бачила ніде. «За якихось тридцять років у США завдяки відповідній соціальній політиці сформувалося стійке тютюнонезалежне суспільство. Я провела в Америці місяць і потерпала, у більшості готелів було облаштовано максимум десяток номерів, де можна курити, українська делегація «билася» за ті номери; після кожної зустрічі в якійсь редакції ми, п’ятірка курців, вибігали, як скажені, шукаючи урну біля входу, де можна «вдовольнитися» в компанії ще якихось двох аборигенів–«ізгоїв», — розповідає Олена. — Людина з цигаркою у США виглядає як «трохи неправильна», щось на зразок самогубця, котрий прилюдно, неспішно плете собі мотузку. Там курять тільки оригінали чи нонконформісти. І, напевно, якби я жила в тому суспільстві, я курила б на знак протесту. Американське суспільство вкрай толерантне, тому курці в ньому не відчувають себе «інвалідами», лиш там складніше бути «просто курцем». Я не вихваляю США. Але саме там я зрозуміла, що суспільні табу, мотивовані державою, мають великий сенс».

ТІЛЬКИ ЦИФРИ
Згідно з соціологічними дослідженнями, 53 відсотки українців палять. Серед курців майже половина (42,3%) — жінки. Зростає тяглість до паління у підлітків: 41% школярів віком до 15 років пробували курити; 17% сказали, що курять щодня.

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ
58% жінок, які випалюють по пачці цигарок щодня, кажуть, що починали курити під дією особистих стресів. Переважно це втрати на любовному «фронті», рідше — розчарування в житті в юному віці, втрата батьків.
Соціологічні заміри фіксують найменше людей зі стажем куріння понад 10 років серед тих, хто починав пізно, тобто після 21 року. Таких в Україні тільки 11%. Решта затятих друзів цигарки започаткувала цю згубну звичку в 16–18 років.
42% курців стверджують, що хотіли б не курити, але не мають сили волі відмовитися від звички.  
(Інф.: Рідна країна     Фото: tourinform.org.ua)

10 дек. 2012 г.

ВІТАЮ ВСІХ З МІЖНАРОДНИМ ДНЕМ ПРАВ ЛЮДИНИ!



 Протягом XX століття сталося ряд подій, які надовго, а можливо – і назавжди залишаться в пам’яті людства, в його історії. Однією з таких подій було прийняття 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі, як Міжнародний день прав людини.
Це перший в історії міжнародних відносин акт, в якому проголошено широке коло основних прав і свобод людини, до дотримання яких, повинні прагнути всі народи і всі держави. Загальна декларація була прийнята у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї, і тому, згідно зі Статутом ООН, носить лише рекомендаційний характер. Проте нині права і свободи, проголошені в ній, розглядаються як юридично обов’язкові звичайні чи договірні норми.
Визначаючи універсальні міжнародні стандарти прав людини, ООН визнала, що вони не можуть залежати від кордонів країн і повинні бути однаково забезпечені на різних континентах. Жодна країна світу не може вільно порушувати права людини, виходячи зі своїх внутрішніх інтересів. Дотримання прав людини є турботою не лише конкретної держави, а й усієї міжнародної спільноти. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини не є внутрішньою справою тієї чи іншої країни. Права людини не мають кордонів.
Права людини не даруються державою, а належать кожному від народження. Всі права людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними. Вони є основою людського існування та розвитку.
На сьогодні важливо, щоб кожна людина знала свої права, щоб ці права стали цінністю, визнаною і державою, і суспільством. Основні положення цього документа в тій або іншій формі повторюються в багатьох міжнародних договорах, в конституціях держав-членів ООН.
28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій відображені всі норми що проголошені Загальною декларацією прав людини та зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
На розвиток положень Загальної Декларації було ухвалено інші міжнародні угоди, що визначили універсальні стандарти прав людини: Конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права (1966), Міжнародний Пакт про соціальні, економічні та культурні права (1966). 1975 року затверджено заключні документи Гельсінської наради з питань безпеки та співпраці, що чітко визначили: в інтересах загальної безпеки права людини не є внутрішньою справою країн, а є предметом законного інтересу міжнародного співтовариства.
Загальна декларація прав людини була і залишається загальним надбанням людства, однією з найважливіших цінностей XX століття.

8 дек. 2012 г.

Верующим родителям отказали в возможности воспитывать ребенка из-за их взглядов на сексуальную этику.



Высший суд, входящий в Верховный суд Великобритании, принял принципиально новое решение, которое может иметь серьезные последствия для процессов усыновления детей верующими семьями. Суд выразил мнение, что христиане с традиционными взглядами на сексуальную этику, не подходят на роль приемных родителей - их убеждения могут быть неблагоприятными для детей.

Такая позиция британского суда нашла отражение в решении от 28 февраля 2011 года в деле № CO/4594/2010, копию которого имеет Институт религиозной свободы.
Такое решение суда касается дискуссии между супругами Юнис и Оуен Джонс и городским советом города Дерби (графство Дербишир, Англия).

Джонсы обратились в городской совет в 2007 году с просьбой передать им на воспитание ребенка. Однако городской совет помешал их ходатайству, поскольку не одобрил отказ Джонсов по содействию в ознакомлении ребенка с явлением гомосексуализма. В ноябре 2010 года обе стороны совместно обратились в суд с просьбой вынести окончательное решение: либо разрешить Джонсам взять ребенка на воспитание, или запретить это на основании закона о равенстве в связи с их христианскими убеждениями.

В своем решении суд решительно встал на защиту гомосексуального мировоззрения. Джонсов лишили возможности взять ребенка на воспитание в связи с религиозными убеждениями, несмотря на их хорошую репутацию как приемных родителей.

Аргументируя решение, суд высказал мнение о том, что традиционные христианские нравственные убеждения потенциально опасны для детей, а родители с христианскими убеждениями не подлежат рассмотрению на роль потенциальных приемных родителей.

Судьи отметили, что в решении нет религиозной дискриминации Джонсов, так как им отказали в возможности воспитывать ребенка из-за взглядов на сексуальную этику, а не в связи с христианскими убеждениями.
(Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/life/_hristianam-zapretili-usynovlyat-detej-v-velikobritanii/421974">Gazeta.ua</a>)

15 нояб. 2012 г.

Потепления не будет. Отношения Украины с Евросоюзом и США будут «заморожены» до 2015 года



Выборы в Украине закончились, и с новоизбранным парламентом стране предстоит так или иначе сосуществовать ближайшие пять лет (если не случится перевыборов). Кроме граждан Украины к составу нового парламента предстоит приноравливаться и другим государствам. Как скажется послевыборная расстановка сил в Верховной Раде на отношениях Украины с Западом, выяснял обозреватель НБН.

Надо сказать, что Запад не пришел в восторг от того, как проходили украинские выборы. В частности, госсекретарь США Хиллари Клинтон отметила, что руководство ее страны считает парламентские выборы в Украине «шагом назад для демократии», упомянув и сомнительный подсчет голосов, и преследование лидеров оппозиции – бывшего министра внутренних дел Юрия Луценко и экс-премьера Юлию Тимошенко.

Негативно оценили украинские выборы и в Парламентской ассамблее Совета Европы. Глава миссии наблюдателей ПАСЕ Андреас Гросс заявил, что выборы в Верховную Раду не дали реализоваться демократическому потенциалу Украины.

«Эти выборы не привели к реализации того демократического потенциала, который имеет украинское общество. Мы считаем, что украинский народ заслуживает лучшего, чем это искажение воли украинского народа», – сказал Гросс.

При этом он отметил усилившееся влияние олигархических групп на прохождение выборов. «Они (олигархические группы. – НБН) фактически отбирают у парламента право представлять интересы всего народа, что значительно больше, чем сумма частных интересов», – подчеркнул представитель ПАСЕ.


Всерьез Европа сейчас Украине кулаки не показывает. Это не в ее интересах. Но и потепления ожидать не стоит. Эксперт Центра трансатлантических отношений Тарас Кузьо прогнозирует заморозку украинско-европейских отношений вплоть до президентских выборов в Украине.

«Соглашение об ассоциации ЕС и Украины будет заморожено как минимум до 2015 года. Потому что Янукович вряд ли выпустит Тимошенко на свободу до президентских выборов», – утверждает г-н Кузьо.

Он считает, что других серьезных санкций со стороны Запада не последует, однако может быть расширен украинский «список Магнитского» – «черный список» украинских чиновников, которые не смогут получить въездные визы в Европу.

Подтверждает слова Кузьо и директор Центра прикладных исследований и конфликтологии Михаил Погребинский. «Да, до 2015 года подписания соглашения ждать не стоит», – отмечает он.

Также не стоит ожидать потепления отношений с Соединенными Штатами – тем более, что Барак Обама остался на своем посту. (Впрочем, Митт Ромни для Украины был бы еще худшим вариантом, считают эксперты).

«Отношения между Украиной и Соединенными Штатами останутся прохладными и корректными», – утверждает директор Американского института в Украине Энтони Салвия. В то же время, он отметил, что больше всего влиять на отношение Штатов к Украине будет вопрос американско-российских взаимоотношений: играет роль не ценность Украины сама по себе, а ее ценность в контексте отношений с Россией.

«Очень многое будет зависеть от того, какие намерения имеет президент Барак Обама в вопросе американско-российских отношений», – считает Салвия.

Более осторожен в прогнозах директор центра прикладных политических исследований Владимир Фесенко. По его мнению, подписание Соглашения об ассоциации с ЕС зависит от того, признают ли на Западе выборы в украинский парламент, и если признают, то какими. «Скорее всего, выборы признают конкурентными, но не вполне честными и демократичными», – прогнозирует эксперт.

Отметим еще один любопытный фактор, который может сыграть против Украины: это прохождение в парламент ВО «Свобода». «На Западе усматривают в «Свободе» угрозу демократии и правам человека в Украине. Такая точка зрения привлекает все большее внимание», – утверждает Энтони Салвия. Он отмечает, что крайне националистическая направленность «Свободы» беспокоит как Европу и Израиль, так и Соединенные Штаты Америки.

По словам эксперта, сотрудничество со «Свободой» может нанести серьезный удар по имиджу «Батькивщины» и «УДАРа» на Западе.

А тем временем власть заявляет об успехах в сотрудничестве с Европой, оппозиция заявляет об отсутствии этих успехов у власти, Евросоюз вяло критикует выборы... В целом, говорить о том, что ничего существенно не изменилось, видимо, можно уже сейчас.

(источник « Темы дня»)


20 окт. 2012 г.

Почему Сандей Аделаджа стал "костью в горле" для "хозяев жизни" - духовных и светских


В Украине жертвой катка правосудия может стать каждый. Даже известный человек. Прекрасный пример – Старший пастор церкви "Посольство Божье" Сандей Аделаджа. Которого вот уже три года подряд наши "доблестные правоохранители" пытаются привлечь к уголовной ответственности не понятно за что.
Он вырос в Нигерии, и приехал в Украину молодым парнем, имея в кармане лишь диплом журналиста, полученный в соседней Беларуси. Основав на заре украинской Независимости новую духовную общину (относящуюся к протестантизму – к христианской вере, то бишь), Аделаджа стал, пожалуй, наиболее успешным религиозным деятелем на территории не только нашей страны, но и всего бывшего Союза. Потому что община его, начав с "нуля", за два десятилетия насчитывает сотни тысяч прихожан, и основала свои филиалы (со многими тысячами сторонников, опять-таки) в десятках стран мира. Он создал церковь, куда люди идут с радостью и охотой, где прихожане получают мощный заряд положительной энергии, церковь, которая реально помогает добиваться успеха в жизни, и приходы которой собирают не бабушек (хотя и бабушки там тоже есть, конечно), а прежде всего людей молодых, деятельных, перспективных, с оптимистическим взглядом на окружающую действительность. При том прихожане "Посольства Божьего", как известно, посещают свой приход далеко не так, как подавляющее большинство сторонников других христианских направлений. Не для "галочки", не из страха "кары Божьей" за то, что не пойдешь. Все, кто бывал на богослужениях у пастора Сандея говорят, что являются туда с большой охотой и по зову души прежде всего. А ведь посещение этой церкви ,зачастую, связано с риском нарваться на откровенное осуждение соседей и знакомых, попавших под влияние   многочисленных  рассказов СМИ о том, что Аделаджа, якобы, мошенник вселенского масштаба. Все эти рассказы носят явно надуманный и безосновательный характер, не имееют под собой никакой доказательной базы. Но не смортя на всё это противодействие численность прихода растет.
У православных тем временем – процессы противоположного характера. Отток прихожан. В немалой степени этому способствует перманентная междоусобица между высшим православным духовенством. Главная линия раскола пролегла между УПЦ (Украинской православной церковью) Московского патриархата и УПЦ Киевского патриархата – самыми большими православными общинами. При этом Московский патриархат не признает вообще церкви Киевского патриархата, официально считая ее некой "левой", абсолютно не божеской организацией. Кроме того, уже два десятилетия Московский патриархат воюет с еще одной ветвью православия – Украинской Греко-Католической церковью (УГКЦ) за храмы – в основном на западе страны. Храмы эти в сталинские времена были насильно отобраны у греко-католиков и переданы под крыло послушного Кремлю Московского патриарха. С обретением Независимости Украины "перекрещенные" в московское православие храмы стали возвращаться прежним хозяевам. Но УПЦ МП считает это не законным, и имеет к УГКЦ большие претензии. При этом отдельные наиболее ретивые деятели МП привсенародно насылают на почитаемые миллионами украинцев концессии откровенные проклятья. Ну, а о недавней попытке переворота в самой УПЦ МП, когда ряд епископов попытались было устранить с должности заболевшего митрополита Владимира, даже и вспоминать не удобно. Воочию убедившись, что коварные интриги бывают не только в политике, народ просто-таки прозрел. Что ж удивительного, что храмы православные пустеют? В то время, как у "Посольства Божьего" – наполняются!
Но просто так сдаваться чернокожему пастору православные иерархи не собираются. Особенно с учетом того, что в их церковь молиться (преимущественно перед телекамерами) все еще ходит подавляющее большинство власть имущих. У которых на Сандея свой "зуб" имеется. Пастор Аделаджа фактически делает за государство его социальную работу – наставляя граждан на путь истинный – как бы это пафосно не звучало. В принципе, это на руку государству. Однако у кого-то из чиновников это может вызывать и ревность. Тем более, что на фоне окончательно скомпрометировавшего себя украинского политикума Старший пастор "Посольства Божьего" остался едва ли неединственным в стране человеком, которому действительно верят, и за которым массы людей готовы пойти по одному его зову, безо всяких "суточных" и малейшего принуждения. Подобными возможностями ни один наш политик похвастаться не в состоянии. Ну, и как им, этим политикам, спать спокойно?!
А если тебя еще подначивает какой-нибудь очень важный церковный деятель – мол, посади его в тюрьму, "еретика", да посади?! Вот и появляются уголовные дела с "голословными" обвинениями в отношении пастора. Например, о том, что якобы Сандей Аделаджа призывал членов своей общины нести последние деньги в финансовую пирамиду "Кингс Кэпитал". Хотя есть полно видеозаписей, где Старший пастор наоборот, предостерегает всех от бездумного вложения средств, советуя сто раз проверять репутацию и надежность того, кому доверяешь "кровные". Нет, отсутствие доказательств для наших правоохранителей, похоже, совсем не аргумент. Они потолкали шитое "белыми нитками" дело в суд, который в свою очередь, почему-то, его не закрывает, словно ждет – когда же вы там – милиция с прокуратурой, хоть что-нибудь стоящее на этого Аделаджу накопаете?! Ведь совсем без доказательств осуждать человека неудобно как-то. Все-таки не в "сталинском" государстве  пока живем, вроде бы. По крайней мере, так официально считается. 
(из материалов « Обозревателя» )
http://obozrevatel.com/css/1x1.gif

2 окт. 2012 г.

ВНИМАНИЕ: НАШИ ДЕТИ В ОПАСНОСТИ! Последствия Ювенальной юстиции в Финляндии.


        Очередной конфликт русской матери с финскими социальными службами произошел из-за того, что шестилетняя девочка рассказала в школе, что папа якобы хлопнул ее по попе. В итоге из семьи россиянки забрали не только школьницу, но и еще троих детей. В том числе — младенца, которому всего неделя. Уполномоченный по правам ребенка Павел Астахов уже отреагировал на это сообщение.
Сотрудники социальной службы Финляндии отобрали четверых детей у гражданки России Анастасии Завгородней, проживающей в финском городе Вантаа, сообщил в субботу финский правозащитник Йохан Бекман.
«Папа хлопнул по попе»
«Детей изъяли из-за того, что шестилетняя дочка Вероника сказала в школе, что папа хлопнул ее по попе», — пояснил Бекман РИА «Новости». 
По словам правозащитника, учительница Вероники после этого заявила социальной службе о якобы имевшем место избиении детей. И около трех недель назад финская полиция забрала из этой семьи Веронику и двухлетних двойняшек. А в пятницу у россиянки забрали еще и новорожденную дочь, которой исполнилась всего неделя. Всех детей поместили в социальный приют. 
«Родители изъятых детей живут в браке, но у них ничего не спросили», — сообщила об этой ситуации активист международного движения «Русские матери» Римма Салонен, которая и сама до сих пор борется с финскими властями за право воспитывать сына, передает «Интерфакс».
Сообщается, что шестилетнюю дочку и двухлетних двойняшек Анастасии Завгородней финская полиция изъяла из семьи еще 7 сентября. Саму женщину, которая была на последних сроках беременности, тогда арестовали.
«Родившийся ребенок, не имеющий пока никакого гражданства, в пятницу также был изъят в возрасте одной недели. Сейчас мать намерена просить помощи у российского уполномоченного по правам детей Павла Астахова», — сказала Салонен.
 По ее данным, мама и папа живут в счастливом браке и отрицают все обвинения учительницы своей дочки. 
«Никаких обвинений родителям не предъявляли, никаких объяснений не дали, никаких оснований для изъятия детей нет. Им также сказали, что возвращения детей они в любом случае будут ждать долго, поскольку в суде очереди на полгода», — отметила Салонен. 

                        «Опасный ювенальный конвейер» 

На ситуацию с семьей Завгородней уже отреагировал главный детский омбудсмен России Павел Астахов: «Трагедии семьи Салонен, Рантала, Завгородних множатся в Финляндии из-за крайне агрессивных и нецивилизованных действий финских соцслужб...» — написал он в субботу на своей официальной страничке в Twitter.
 По мнению Астахова, «финская система защиты детей все чаще используется для разрушения семьи, дети изымаются без суда по первому подозрению». При этом их система защиты детей не предлагает альтернативы в кризисных семейных ситуациях. «Изъятие детей — опасный ювенальный конвейер», — полагает он.
А в интервью «Эхо Москвы» омбудсмен признался, что последний случай является «продолжением ряда преследований русских родителей финнами».
«Мы фиксируем предвзятое отношение к русскоязычным семьям уже на протяжении нескольких лет, и те дела, которыми мы уже занимались, подтверждают это», — сказал он. 
По словам Астахова, ситуация с Завгородней может омрачить предстоящую встречу России и Финляндии на высшем уровне, которая пройдет в ноябре.Позже Астахов заявил, что России, возможно, придется выйти из многих соглашений с Финляндией вплоть до наложения эмбарго. Причина в том, что финские власти отказывается от любого диалога с российскими властями по поводу изъятия детей из российских семей без решения суда.
«Это надо остановить. Иначе любой россиянин, который приезжает в Финляндию с ребенком, будет в опасности. Финляндию нужно объявить зоной опасности для российских семей с детьми...Конкретные действия очень сложно предпринять в такой ситуации, только протестовать. Либо заключать соглашения, либо выходить из соглашений с Финляндией вплоть до каких-то эмбарго, потому что терпеть это невозможно», — заявил уполномоченный при президенте по правам ребенка.
 "Владимир Путин пока не получил доклад от уполномоченного при президенте по првам ребенка Павла Астахова об изъятии в Финляндии детей у россиянки Анастасии Завгородней. Сразу после его получения, президент внимательно изучит доклад и даст поручение МИДу и другим ведомствам разобраться с ситуацией", — заявил "Известиям" пресс-секретарь президента Дмитрий Песков.
 Любящие родители Анастасия Завгородняя и Ихаб Ахмед даже в страшном сне не могли предвидеть, чем обернется их обращение в органы опеки Финляндии. Вместо того, чтобы помочь семье, социальные службы забрали у них четверых детей, включая новорожденного мальчика. 24 августа 6-летняя дочь Анастасии Вероника вернулась из школы в очень плохом состоянии. Девочка рассказала, что ее избили одноклассники – мальчишки с силой толкнули ее, и Вероника ударилась головой о стену. Учительница, видевшая конфликт, отпустила девочку с занятий домой. Вечером Веронику тошнило, а на следующий день родители обнаружили у нее проблемы с речью. «В местной больнице города Вантаа, а позже и в центральной больнице Хельсинки нам диагностировали сотрясение мозга. Но единственное, что сделали врачи – это выписали нам «Панадол» и отправили домой. К счастью, наша страховка позволяет нам провести магнитно-резонансную томографию, но для этого сначала необходимо предоставить страховщикам рапорт о происшествии. Мы обратились за помощью в школу», — рассказала корреспонденту «БалтИнфо» Анастасия Завгородняя.
Но в школе неожиданно заявили, что никто из учителей или учеников конфликта якобы не видел. «Наверное, девочка слегка привирает», — прокомментировали ситуацию педагоги. Тогда россиянка сама позвонила в социальную службу и попросила разобраться. Но в назначенную дату представители власти не приехали. Встреча состоялась лишь через неделю, когда Веронику привезли на занятие по разработке речи. И исход ее стал полной неожиданностью для родителей.
«Нам было сказано, что наша дочь на одном из занятий призналась, что папа шлепнул ее по попе. От этого у нее произошло... сотрясение мозга. Домой мы уже возвращались без старшей дочери – ее органы опеки моментально распределили в приемную семью. А нам посоветовали ждать решения суда», — вспоминает Завгородняя.
Через несколько дней к Анастасии и ее мужу нагрянула полиция. Находящаяся на тот момент на последнем месяце беременности россиянка собиралась укладывать спать двойняшек — им всего по два годика. Стражи порядка заявили, что на родителей подано заявление в полицию, и они обязаны изъять на время следствия малышей.
«Полицейские отрывали меня от кроватки детей и беременную волокли по коридору. Мужа повалили на пол, надели на него наручники и выписали нам штраф за сопротивление полиции. Правда, тогда нас заверили, что новорожденного ребенка, когда он появится на свет, забирать не будут. Надо было мне не верить и уезжать рожать в Петербург…», — сокрушается россиянка.
Но Завгородняя решила не оставлять страну, в которой находятся ее дети, даже на небольшой срок и все-таки родила в одном из финских роддомов. С новорожденным она не пробыла и недели. Мальчика забрали, буквально оторвав его от материнской груди.
Сейчас все четверо детей россиянки находятся в одной приемной семье. Видеться с ними разрешено раз в двадцать дней.
«Они похудели, набросились на коробку печенья, которую я принесла на встречу, словно голодные волчата. Плакали, но все бесполезно. Органы опеки в своем рапорте написали, что дети подвергаются в своей семье смертельной опасности. Первое слушание по делу начнется только через полгода, до этого я почти не буду с ними видеться», — добавила Анастасия Завгородняя.
Сегодня финская общественность пытается найти разумное объяснение произошедшему. Кто-то называет это «вопиющим фактом произвола социальных служб», а кто-то уверен, что лучше перестраховаться.
«Несколько недель назад Финляндия была потрясена чудовищным преступлением – отец-финн убил свою восьмилетнюю дочь Эрику. Задолго до трагедии девочка не раз появлялась в школе в ссадинах, с синяками и с выдранными волосами. Но никто на это не обратил внимания. В итоге – такое преступление. Поэтому сейчас органы опеки будут «лютовать», как говорят у вас, в России. И каждый даже намек на рукоприкладство со стороны родителей будет оборачиваться изъятием ребенка», — рассказал «БалтИнфо» финский журналист Юкко Кайменнен.
Социальные службы Финляндии на самом деле имеют практически неприкосновенный авторитет на фоне всех остальных правительственных структур. Они обладают неограниченными правами в решении об изъятии детей у родителей. Подчас достаточно анонимного звонка или неверно истолкованной фразы. Именно в Финляндии, в 2000 году, впервые в мире новорожденный ребенок был изъят по анонимному доносу прямо с родильного стола.
«Проблема заключается в том, что социальные службы Финляндии сначала делают, а потом уже думают. Они инициируют проверку семьи, которая может длиться полгода, год, два… А на время этой проверки дети должны быть огорожены от родителей. Неважно, подтвердится ли потом информация о рукоприкладстве или нет. Никто даже извинений потом не принесет разлученным членам семьи», — пояснил финский правозащитник Йохан Бекман. Во всей этой истории есть одна немаловажная деталь – несколько месяцев назад Завгородняя с мужем начали процедуру оформления своим детям российского гражданства. Они планировали уехать в Россию, в Петербург, откуда Завгородняя родом. Старшая дочь Вероника уже получила гражданство России. Младшие дети не успели... В любом случае, международного скандала не избежать, поскольку от рвения финских властей пострадали российские граждане.
(©Балтинфо Оксана Голос)