Привітання

Найщиріші привітання на сторінках мого блогу!

31 дек. 2011 г.


На первом этапе санкции Закона «О защите персональных данных» применяться не будут 

             Все без исключения базы персональных данных не обязательно должны быть зарегистрированы до 1 января 2012 года. Об этом 29.12.2011г. на пресс-конференции сообщил Министр юстиции Украины Александр Лавринович.
По словам Министра, процесс регистрации будет продолжен и после Нового года. Александр Лавринович заверил, что вопрос применения санкций является не просто не первоочередным, а последним.
«На этом этапе нам нужно обеспечить реальный учет, а потом то, что касается контроля», - сообщил Министр. По его словам в первое время контроль будет осуществляться только по заявлениям о нарушениях прав гражданин. Что касается плановых проверок, то этот вопрос пока что не поднимается.
По словам Александра Лавриновича, сегодня в службе защиты персональных данных работает 51 человек, включая руководителя ведомства. Министр считает, что именно недостаточный кадровый ресурс и стал причиной сегодняшний ситуации с регистрацией баз персональных данных. Он сообщил, что планирует обращаться к правительству с просьбой увеличения штата службы защиты персональных данных, чтобы уменьшить нагрузку на работников ведомства.
Интересно, что сегодня уже зарегистрировано 18 тысяч баз персональных данных. При этом, с начала работы службы защиты персональных данных общее количество обработанных и внесенных в государственный реестр баз персональных данных составило 200 тысяч.

Источник: ЮРЛИГА

21 дек. 2011 г.


      Украина может создать зону свободной торговли с Канадой

                Украина может в 2012 году подписать соглашение с Канадой о зоне свободной торговли, заявляет посол Украины в Канаде Игорь Осташ, передает “Интерфакс-Украина”.
“Я не исключаю, что в следующем году у нас будет подписано с Канадой соглашение о зоне свободной торговли”, — сообщил он во вторник в комментарии журналистам на туристическом комплексе Буковель в Ивано-Франковской области во время проведения украинско-канадского бизнес-форума.

“Это означает, что Украина будет иметь даже не окно в Америку, а широкие, открытые двери не только в Северную Америку, но и в Южную Америку, потому что Канада имеет соглашение о зоне свободной торговли и с Мексикой, и с США, и многими странами Латинской Америки. А это означает новые мощные рынки для украинского бизнеса”, — подчеркнул посол.

Осташ рассказал, что уже второй год идут переговоры между Украиной и Канадой о зоне свободной торговли. По его словам, уже состоялись три раунда переговоров и на октябрь этого года запланирован четвертый раунд в Оттаве.

“Это означает, что мы уже прошли половину пути”, — пояснил он.

Посол отметил, что Украина — единственная из стран Восточной Европы, с которой Канада ведет переговоры о зоне свободной торговли.

Он считает, что одним из важнейших факторов, стимулирующий к подписанию соглашения, есть поддержка многочисленной, мощной украинской диаспоры Канады.

Осташ уточнил, что ныне в Канаде проживает 1,213 млн. украинцев.

16 дек. 2011 г.


Олександр Сушко: Першої стадії ізоляції Україна вже досягла
За кілька днів у Києві відбудеться саміт Україна-ЄС, на який було покладено стільки очікувань. У квітні 2011 року під час зустрічі з президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу Віктор Янукович радісно коментував процес переговорів щодо підписання Угоди про Асоціацію: «При збереженні динаміки в переговорах ми зможемо узгодити документ до наступного саміту Україна-ЄС». Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко запевняв, що Україна докладатиме максимум зусиль, щоб черговий саміт Україна-ЄС став не просто успішним, а й історичним. Баррозу ж тоді чітко заявив: «2011 рік буде вирішальним для співпраці між Україною та Європейським Союзом».
Дивилися у Євросоюзі на дії української влади, чекали, давали час на виправлення помилок – марно. Ось і вирішили: Угода про асоціацію не буде парафована під час саміту Україна-ЄС. Це і самі регіонали визнають. 
Чого тепер чекати від саміту? Наскільки віддаляється європерспектива для України? Що втрачають пересічні українці? На ці та інші питання в інтерв’ю УНІАН відповів науковий директор Інститут Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко.
Пане Олександре, у МЗС вперто обіцяли, що Угода про Асоціацію буде парафована. І коли до саміту Україна-ЄС залишаються лічені дні,  у зовнішньополітичному відомстві почали давати задній хід і робити заяви на кшталт: ну і не буде Угода парафована зараз – це ж не Армагедон....
Грунт почали готувати ще півтора місяці тому, коли стало зрозуміло, що скоріше за все парафування не буде.
Тобто українцям годі чекати парафування 19 грудня?
Про це навіть немає мови. З кількох причин.
По-перше, текст преамбули ще остаточно не погоджений.
По-друге, текст всієї угоди – 1800 сторінок – ще не вичитаний. Зрозуміло, якщо б була політична воля, цей процес можна було б прискорити.
Текст в принципі неготовий до парафування. Є погоджені формулювання всіх статей, але без нумерації. Це просто чернетка.
І нарешті ще одна причина, основна: в ЄС останні місяці посилюються голоси тих, хто вважає, що за даних умов з Україною не можна підписувати таку глибоку угоду, як Угода про Асоціацію. Йдеться і про деградацію демократичних процесів, і про вибіркове правосуддя, і про утиски опозиції тощо.
Цієї думки можливо дотримуються не всі в ЄС, але все ж таки, значна частина і країн-членів, і політичних груп вважає, що Угода про асоціацію – це великий пиріг, який можна дати тільки країні, яка більш-менш стоїть на правильному шляху. Якщо ні – треба зачекати, заморозити цей процес.
Зараз у нас намагаються перекласти відповідальність на скептиків з-поміж країн-членів ЄС. Але реальність полягає в тому, що Україна сама зробила все можливе, щоби створити власноруч всі підстави і аргументи на користь призупинення цього процесу.
І навпаки – всі ті наші друзі, союзники, які вимагали і досі пропонують якнайшвидше підписати Угоду про Асоціацію, фактично позбавлені ґрунту під ногами.
Те, що відбувається в Україні, – це прекрасний аргумент на користь того, що з такою Україною не можна мати серйозних справ. За цих умов добре, що саміт взагалі відбувається. В ЄС серйозно обговорювалося питання, щоб не проводити його.
І чому таки вирішили провести?
Тому що перемогла точка зору тих, хто вважає, що ізоляція української влади на цьому етапі – непродуктивна і передчасна, що ще є можливість вести діалог, впливати і намагатися через комунікацію доносити думку і вимагати від української влади дотримання раніше взятих на себе зобов’язань.
Дуже багато питань на порядку денному цього саміту. Не йдеться про одну лише Угоду про Асоціацію. Є багато питань, які потребують постійного діалогу, обговорення і реагування.
Наприклад, таким питанням є енергетичне співробітництво. У лютому 2011 року Україна набула членства в Європейському енергетичному співтоваристві і відповідно взяла на себе низку зобов’язань щодо реформ в енергетичному секторі і щодо тих червоних ліній, які не можна перетинати. І зараз постає дуже гостре питання у зв’язку з непрозорими переговорами з російською стороною щодо так званих нових газових угод. За інформацією, яка є, формула, яка закладається в ці можливі угоди, є абсолютно невідповідною зобов’язанням, які Україна вже взяла перед ЄС в рамках Енергетичного співтовариства. Це ще один фактор, який дуже сильно посилює позиції скептиків в ЄС, вони кажуть: навіщо укладати з Україною ще більш далекосяжну угоду, якщо вона не дотримується навіть тих зобов’язань, які вже набули чинності. Тому був ще один аргумент на користь проведення зустрічі на найвищому рівні – щоб таки спробувати отримати відповіді на питання: якою може бути формула цих газових врегулювань і чи дійсно Україна збирається відмовитися від взятих на себе зобов’язань чи це витік не зовсім коректної інформації?
Якщо Угода не буде парафована – наскільки віддаляється європерспектива для України?
Будь-яке гальмування на цьому шляху є небезпечним. Воно тягне за собою заморожування не просто якоїсь конкретної події, а усього процесу. І це замороження може тривати невизначений час.
Якщо це станеться зараз, то найближча дата, коли можна очікувати розмороження цього процесу – це період після парламентських виборів жовтня 2012 року і лише у випадку, якщо ці вибори будуть визнані міжнародними спостерігачами як вільні і чесні.
А вони будуть визнані такими, якщо Тимошенко і Луценко не братимуть у них участь?
Скоріше – ні. У тому-то і питання. Є зовсім нечесні вибори, є очевидно чесні, є щось середнє між ними.
Вже на сьогодні у Європі домінує така точка зору, що неможливість участі опозиції – Тимошенко і Луценка – це дуже важливий привід визнання виборів нечесними і недемократичними.
Питання не в тому, що хтось сів до в’язниці з колишнього керівництва держави, а в тому, що цей судовий процес був демонстративно нечесним, показово порушував всі уявлення європейської сторони про справедливий і неупереджений судовий розгляд. Оскільки суд був публічним, посли і дипломати постійно за цим спостерігали. І зараз продовжують спостерігати. І їхня загальна точка зору – що це дійство не відповідає навіть елементарним вимогам до чесного судочинства.
Якщо будуть остаточні вироки, які стануть причиною неучасті лідерів опозиції у парламентських виборах, – це одна з підстав невизнання цих виборів такими, що відповідають міжнародним стандартам.
Але зрозуміло є ще низка чинників, які теж спрацюють. Буде адмінресурс, когось зніматимуть з виборів, когось не зареєструють тощо. Є високий ступінь очікування нечесності цих виборів.
Українська сторона прорахувалась, аналізуючи можливі наслідки арешту і вироку Тимошенко. Домінувала така точка зору: на Заході пошумлять і забудуть. Такий розрахунок виявився помилковим: для ЄС це виявилося червоною лінією.
Тобто фактор Тимошенко для ЄС був основним у питанні парафування Угоди з Україною?
Фактор Тимошенко був червоною лінією. Тією лінією, за якою, з точки зору Європейського союзу, Україна вже не є демократичним партнером, а є одним із закордонних партнерів – не тим, хто відноситься до країн, які мають реальні європейські амбіції, які б підкріплювалися відповідною внутрішньою політикою. Якщо країна заявляє про свої намагання стати в перспективі членом ЄС і при цьому проводить таку внутрішню політику – це породжує величезну недовіру і роздратування. І будь-який прогрес на такому рівні довіри є малоймовірний.
Сам по собі саміт – це важлива подія, але рутинна. Він проводиться щорічно відповідно до чинної Угоди про партнерство і співробітництво. Сьогодні цей саміт точно не буде тим проривним самітом, яким він міг би бути, якщо повернути політичну ситуацію в Україні хоча б на півроку назад.
Як непарафування Угоди позначиться на пересічних українцях? Що ми втрачаємо?
Парафування угоди саме по собі не позначається на житті громадян. Це частина дипломатичного процесу. Для громадян важливо, щоб ця угода набула чинності.
Цей масштабний документ фактично окреслює шлях до застосування всіх європейських стандартів і цінностей у всіх суспільно значущих сферах, починаючи від споживчих і екологічних стандартів до політичних – демократії і верховенства права. Зрозуміло, всі громадяни зацікавлені в тому, щоби країна відповідала європейським стандартам, бо вони роблять життя комфортним. Порівняти хоча б середню тривалість життя в Україні, яка на 10-15 років менша, ніж в країнах ЄС.
Чому подібні Угоди писалися для деяких країн на 50 сторінок, а для нас – аж на 1800 розтягнули?
Дійсно, якщо ця Угода буде підписана, вона стане найбільш масштабним за обсягами нормативно-правовим документом для України, і водночас найбільшою угодою ЄС з будь-якою третьою країною.
Обсяги Європейського права весь час збільшуються. І сама логіка підготовки угод про асоціацію змінюється. Поступово сторони приходять до розуміння, що потрібні більш детальні соціально прописані механізми, які б враховували і специфіку певної країни. В інших угодах з країнами, які раніше виявляли більш чітку політичну волю до інтеграції, просто перелічувалися нормативні акти, які треба адаптувати. В нашому випадку існує значно більша кількість специфічних норм, перехідних періодів, квот, винятків, які зумовлені саме неготовністю української сторони в повній мірі і швидко адаптувати європейське законодавство. Проводити ці реформи і дорого, і для когось - болісно. З цих 1800 сторінок більша частина – це додатки: таблиці, цифри, а не власне текст.
Умовно дослідники розрізняють 5 типів Угод про асоціацію, які раніше укладалися ЄС з різними третіми країнами. Сьогодні на прикладі України кажуть про появу 6-ї генерації асоціативних угод – найбільш деталізованої у порівнянні з попередніми типами.
До сьогодні Янукович заявляв, що 19 грудня він буде там, “де йому треба бути”. То де ж йому треба бути?
Йому треба бути в Київському апеляційному суді і особисто як громадянину внести клопотання щодо звільнення Юлії Тимошенко (жарт, але в ньому лише частина жарту).
Це питання породжене дипломатичною грою офіційного Києва, який намагається таким чином довести свою важливість до всіх і грати на наявності альтернативних пропозицій – Брюсселя і Москви. Бо на сьогодні вже очевидно, що ці пропозиції є несумісними.
Ця гра породжена наївними очікуваннями, що таким чином вдасться підняти ставки української сторони і отримати десь більше чи легше.
Україна фактично себе загнала у глухий кут. Тепер різко зростають апетити російської сторони, яка чітко бачить, що переговорні позиції української сторони радикально послабились. Ситуація влітку, коли Україна виходила на фінішну пряму переговорів з Євросоюзом, і нинішня ситуація – відрізняються фундаментально. Тоді Київ дійсно міг показати Москві: ось, у нас є реальний шлях і ми йдемо, і йдемо назавжди.
Сьогодні Москва розуміє, що ситуація вже далеко не та, і що Київ не може торгуватися цією перспективою, бо цю перспективу Київ сам собі зруйнував справою Тимошенко і іншими діями, що зруйнували репутацію влади на Заході.
Цими днями триває саміт Росія-ЄС. І у Євросоюзі відзначають прогрес у переговорах щодо безвізового режиму. Чи можливо, що росіянам пощастить раніше позбутися віз до Європи?
Російська сторона на кілька років раніше розпочала діалог з візових питань з ЄС, ніж Україна. Це трапилося ще на початку 2000-х років, коли у зв’язку з розширенням ЄС відбувалося вирішення питання Калінінграда і подорожей для мешканців Калінінградського регіону, які виявилися у замкненому ексклаві між Польщею і Литвою. Росія тривалий час була попереду України у перемовинах з ЄС щодо віз. Але на певному етапі Україні вдалося наздогнати її і навіть зробити крок уперед. Якщо наприклад угоду про спрощення оформлення віз росіяни підписали на півроку раніше, ніж українці, у 2007 році, то вже у наданні Плану дій з візової лібералізації, яке відбулося рік тому, Україна явно випередила Росію.
Росіяни нині підготували разом з ЄС документ, подібний до нашого  Плану дій з візової лібералізації, під назвою “Спільні кроки”.
Росія на сьогодні дещо відстає в цьому питанні. Отримавши цей документ, вони лише дещо надолужать Україну в безвізовому процесі.
Я не думаю, що росіяни отримають раніше безвізовий режим. Так, у них є своє лобі…
А хто виступає лобістами РФ?
З візового питання – насамперед Іспанія і Італія. Але рішення приймається усіма 27 членами ЄС. Водночас у росіян є і дуже активні опоненти – країни Балтії, і не тільки, які виступають проти надання безвізового режиму Росії.
Так само відбувається і по відношенню до України. Є ті, хто активно лобіює скасування віз – це Польща і наші сусіди з Центральної і Східної Європи. Але є також скептики. Насамперед – Нідерланди і Німеччина. Картина у нас подібна з росіянами, хоча як лобісти, так і скептики у нас дещо  різні.
У майбутньому я не виключаю можливість синхронного надання безвізового режиму, і не тільки Україні і Росії, а ще й Молдові у «пакеті». Але це лише гіпотетичний сценарій, і він далеко не бездоганний.
Ви щойно повернулися з Брюсселю. Якою звідти бачать нинішню ситуацію в Україні? Адже очевидно, що європейські лідери не поспішають зустрічатися з Януковичем. І він літає останнім часом у Бразилію, Кубу, Туркменістан, Ізраїль…
Там немає уніфікованої оцінки – кожен має свою думку. Але якщо подати узагальнену думку, вона виглядає приблизно так, що за останній рік Україна зробила все можливе для того, щоб підірвати позиції своїх союзників в ЄС, значно послабити свої переговорні позиції і навпаки надзвичайно посилити скептиків. Саме це підриває будь-які перспективи на сьогодні. І наші друзі в ЄС надзвичайно шкодують, що вони дуже мало на даному етапі можуть зробити для того, щоб пролобіювати потрібні нам рішення. Бо жодного позитивного сигналу, необхідного для ЄС, з України не надходить. Українська сторона однозначно демонструє неготовність йти на поступки у найбільш важливих для Євросоюзу питаннях – щодо верховенства права і справедливого судочинства.
За останні півроку у нас були успіхи. Це, насамперед, завершення переговорів по зоні вільної торгівлі. Водночас на сьогодні, незважаючи на те, що цей процес завершений, немає можливості документально оформити його шляхом підписання Угоди про Асоціацію. Ми завершили 5-річний переговорний процес, але виникли проблеми, які рік тому взагалі не існували. Проблеми зараз не в тексті угоди, як це було раніше, а поза текстом, в площині політичній.
У ЄС говорять, що це дуже показовий випадок, який може надовго підірвати шанси української сторони реалізувати свої інтереси у європейському напрямку.
Чи існує зараз загроза міжнародної ізоляції для України?
Немає абсолютної ізоляції. Ізоляція має декілька стадій. Першої, «м’якої» стадії Україна вже досягла. На сьогодні вже немає ефекту відкритих дверей по всьому периметру міжнародних зв’язків, як це було ще рік тому, коли можна було організувати візит куди завгодно, зустрітися з ким завгодно і всюди можна було досягати певного результату. Сьогодні більшість дверей на західному напрямку для України причиняються.
Наступний рівень ізоляції може настати у випадку, якщо парламентські вибори жовтня 2012 року будуть визнані невідповідними міжнародним стандартам. Тоді може бути рух в напрямку білоруського сценарію ізоляції.
Але поки що ми бачимо просто негативну тенденцію, яка безумовно грає на користь планів російських лідерів, або принаймні самозамикання України і зменшення простору зовнішнього маневру для її керівництва.
Розмовляла Анна Ященко

1 дек. 2011 г.


Константин Елисеев: «Готовность ЕС парафировать Соглашение об ассоциации - большой вопрос»
                Историческое, с точки зрения «европейского пути Украины», событие состоится в конце месяца в Киеве. 19-го декабря тут пройдет саммит Украина - ЕС. Главная интрига которого – не/парафирование Соглашения об ассоциации между Украиной и Евросоюзом.
С одной стороны, евроинтеграция – давний приоритет официального Киева, да и Брюссель подчеркивает серьезность намерений «обручиться». С другой, нынешняя внутриполитическая ситуация, плюс – реверансы украинских властей в сторону Москвы, могут стать серьезной помехой заключению счастливого «брака».
Какой же последует итог: счастливый финал или скорбная «пауза в отношениях»? Об этом Lb.ua побеседовал с Главой миссии Украины при Евросоюзе Константином Елисеевым. Карьерный дипломат, он, пожалуй, является одним из лучших экспертов в том, что касается взаимоотношений Украина-ЕС.
По роду службы, г-н. Елисеев, разумеется, оптимист. Порою, этот его оптимизм даже граничит с самоуверенностью: «Не каждый день ЕС заключает Соглашение с 46-миллионной европейской страной. Тем более, что до этого Евросоюз не завершал переговоры и не подписывал соглашения ассоциативного типа - столь амбициозного характера - с третьим государством».
Вместе с тем, человек прагматичный, Елисеев серьезность сложившейся ситуации – все риски и угрозы – вполне осознает. «Любая проблема в Украине – от известных криминальных дел до реформы законодательства о выборах тут же зеркально отражается на отношениях с Евросоюзом», - констатирует спокойно.
Как превратить угрозу в возможность? Есть ли на то политическая воля и Киева, и Брюсселя? Станет ли «дело Тимошенко» непреодолимой преградой евроинтеграции? Можем ли мы настаивать на перспективах членства уже сегодня? И как, наконец, разрешится вопрос упрощения визового режима? Обо всем этом – разговор Lb.ua с Константином Елисеевым.
«Надеемся, в 2012 году нам все-таки удастся подписать Соглашение об ассоциации»
Грядущий саммит Украина-ЕС, который многие считают определяющим для дальнейшего развития Украины. Каковы ваши ожидания от данной встречи?
Киевский Саммит Украина – ЕС - главное событие политического диалога между Украиной и Евросоюзом. Мы ожидаем, что в его ходе сможем в доверительной и открытой атмосфере обсудить все вопросы, касающиеся отношений Киева и Брюсселя. И самое главное - перспективы постепенного приближения Украины к ЕС. Я очень надеюсь, что саммит даст новый импульс нашему сотрудничеству. Это важно перед 2012 годом, который обещает быть насыщенным в двусторонних отношениях.
               Почему насыщенным?
Мы надеемся, что в 2012 году нам все-таки удастся подписать Соглашение об ассоциации, которое поставит окончательную точку в дискуссии о том, куда движется Украина. И таким образом мы однозначно подтвердим, что она движется именно в сторону Европейского союза.
Немало экспертов озвучивают опасения, что Саммит вообще не состоится.
Для меня этот вопрос не подлежит обсуждению. Саммит - событие высокого уровня, которое предусмотрено Соглашением о партнерстве и сотрудничестве между Украиной и ЕС. И проходит он на ежегодной основе.
Вы знаете, что с 1998 года, с момента вступления в силу Соглашения о партнерстве и сотрудничестве история наших отношений знала разные периоды и даже драматичные моменты. И всегда саммиты проходили. Этот год не станет исключением. К тому же нынешний Саммит будет в определенной мере юбилейным – пятнадцатым.
«Важно понимать: это соглашение - не подарок для Украины»
Ранее вы говорили, что Соглашение об ассоциации готово на 98%. Его успеют «дошлифовать» за оставшиеся недели?
Тут есть несколько составляющих. С технической точки зрения нам надо сейчас подготовить более двух тысяч страниц: сверить англо-украинские переводы, цифры и - на техническом уровне - подготовить парафирование. Эта работа сейчас продолжается. И вторая составляющая, более важная, - политическая. Речь идет о политической готовности двух сторон парафировать соглашение. На данном этапе политическая готовность стороны ЕС парафировать данное соглашение - для меня большой вопрос.
Вот как? А политическая готовность украинской стороны у вас не вызывает вопросов?
У украинской стороны однозначно есть политическая воля заключить это соглашение в кратчайшие сроки. Но вот уверенности относительно такой готовности со стороны ЕС у меня, повторяю, нет. По крайней мере, на сегодня. Важно понимать: это соглашение - не подарок для Украины. Это взаимовыгодный документ, который принесет пользу как Украине, так и ЕС. И нельзя преподносить его как игрушку – «сегодня ты ее не получишь, потому что провинился». Это стратегическое решение и сейчас мы как никогда близки к тому, что бы это решение принять. Конечно, такой шаг требует определенной стратегической смелости со стороны ЕС. Я надеюсь, что определенные столицы ЕС эту смелость проявят. Если мы не заключим данное Соглашение, то в проигрыше окажемся как мы, так и европейцы. Не каждый день ЕС заключает соглашение с 46-миллионной европейской страной. Сам факт заключения такого документа будет большой победой, прежде всего, для наших граждан, как ЕС, так и Украины.
Расскажите подробнее о процедуре, которая последует за подписанием Соглашения об ассоциации.
Соглашение можно условно поделить на две составляющие: это т.н. "политическая", которая включает в себя диалог в политической сфере, сфере безопасности, диалог в секторальных сферах и вопросы, связанные с институциональными аспектами. Вторая часть касается углубленной и всеобъемлющей Зоны свободной торговли. По первой составляющей мы начали переговоры в марте 2007 года, по второй - в 2008 году.
Речь идет об одном Соглашении, и подписываться, а потом ратифицироваться будет одно Соглашение. Таким образом, после парафирования текст документа будет направлен на перевод на 23 официальных языках ЕС, а также на проведение юридической экспертизы соответствующими службами Евросоюза. Для подписания необходимо также получить официальное согласие со стороны Европейского парламента. Все эти процедуры - довольно длительные и займут не один месяц.
После этих формальностей, а также выполнения соответствующих внутренних процедур в Украине, Соглашение выносится на подписание двумя сторонами во взаимно согласованные часовые рамки. Причем часть Соглашения, касающаяся ЗСТ, будет временно применяться с момента подписания, поскольку это является компетенцией Еврокомиссии. После процедуры подписания документ в целом будет подлежать ратификации: с украинской стороны - Верховной Радой, со стороны ЕС - как Европарламентом, так и всеми членами Европейского союза, а это 28 государств (включая, как мы ожидаем, и Хорватию).
Однако, в целом, я хотел бы очертить три ключевые стадии: парафирование, подписание и ратификация.
Насколько принципиально парафирование документа для украинской стороны?
Для меня этап финализации документа включает его парафирование. Парафирование - это когда уполномоченные лица ставят инициалы на тексте соглашения, сертифицируя и подтверждая, что после этого текст больше не подлежит изменению. Если не удастся парафировать соглашение – значит, в будущем у любой стороны будет искушение внести изменения. А вы знаете, что ситуация может быстро измениться. К тому же у нас уже есть прецеденты, когда вносились не совсем приемлемые для Украины изменения в уже предварительно согласованные статьи документа. Потому так важно поставить точку в данном многолетнем переговорном процессе.
Но в тексте соглашения об ассоциации сказано, что в часть, касающуюся Зоны свободной торговли, при необходимости, можно вносить изменения?
Да, нам удалось добиться внесения в текст Соглашения порядка пересмотра его целей и положений. Другими словами: то, о чем мы договоримся сейчас и подпишем, это не будет догмой, то есть через определенный период времени по обоюдному согласию сторон некоторые из положений (тарифные квоты, условия торговли, условия предоставления услуг) могут быть модифицированы, усовершенствованы либо откорректированы соответствующим образом.
Более того, будет создан совместный орган - Совет Ассоциации Украина-ЕС. Данная структура будет действовать на постоянной основе, а ее решения будут иметь обязательный характер для двух сторон. Это важно для обеспечения надлежащего выполнения Соглашения. Жизнь меняется, меняются экономические, финансовые, социальные, политические условия. Совет Ассоциации призван реагировать на все это, принимая соответствующие решения.
Как ЗСТ отразится на экономике Украины?
Имплементация части ЗСТ в среднесрочной перспективе, по экспертным оценкам, будет гарантировать нам прирост валового внутреннего продукта до 5% в год. Это выгодно Украине, несмотря на то, что первые два-три года имплементации соглашения будут непростыми.
Надеюсь, далее мы заключим пакетные договоренности, включающие в себя компенсационный механизм, который позволит избежать негативных последствий имплементаций ЗСТ в краткосрочной перспективе. Прежде всего, для уязвимых отраслей экономики - виноделия, сельского хозяйства, автопрома и т.д.
С точки зрения рядового потребителя, усиление взаимодействия с ЕС будет выгодно, ведь украинцы смогут покупать качественные товары европейских производителей п дежа-вю о более низким ценам, чем сейчас. С другой стороны, у производителей заведомо нерентабельной продукции, возникнут трудности - они не всегда смогут выдержать давление конкуренции со стороны ЕС. ЗСТ будет служить инструментом модернизации украинской экономики и поможет в обеспечении ее развития.
 «Расследование «дела Тимошенко» будет влиять на результаты саммита»
Может ли ситуация с Тимошенко сказаться на украино-европейских отношений в целом и на ходе саммита 19-го декабря в частности?
На этот вопрос уже много раз отвечали и Президент Украины, и Министр иностранных дел. Напомню: отношения Украины и ЕС касаются не только внешней стороны, но и внутреннего развития Украины. Любая проблема – от известных криминальных дел до реформы законодательства о выборах тут же зеркально отражается на наших отношениях с Евросоюзом. Палитра нашего сотрудничества настолько широка, что любой вопрос всегда вызывает бурные и активные дискуссии. В этой связи ситуация вокруг дела Тимошенко тоже не может не влиять на подготовку к Саммиту. И я был бы не искренним, если б не признавал этого факта.
«Дела Тимошенко» вполне достаточно для того, чтоб Европа отказала в подписании Соглашения об ассоциации
Расследование дела будет иметь влияние на результаты Саммита, безусловно, как мы и говорили. Однако, я не хотел бы драматизировать ситуацию, не хотел бы предвосхищать развитие событий. Вы прекрасно знаете, что скоро начнется процедура апелляции, и я надеюсь, что до Саммита ситуация, в определенной мере, прояснится.
Вообще я заметил, что Украина переживает в какой-то мере «дежа-вю». В 2008 году на Бухарестском саммите мы хотели получить План действий относительно членства в НАТО. И нам тогда отказали под предлогом, что население Украины недостаточно поддерживает сближение с НАТО. Рассмотрение заявки заблокировали две ключевые европейские столицы. А «дежа-вю» состоит в том, что мы сейчас как никогда близки к заключению Соглашения об ассоциации, но опять есть проблемы с аналогичными странами. Но если раньше нам отказывали под предлогом низкого уровня поддержки со стороны населения, то сейчас это - известные криминальные дела в Украине. Правда, есть одна большая разница: в 2008 году у нас был «план Б» - ускорение курса на европейскую интеграцию. В нынешней же ситуации путей для отступления нет.
Я бы не хотел, чтобы предлог, какой бы он ни был, стал основанием для отказа от заключения Соглашения, которое очень важно для 46 миллионов украинцев. Я не согласен с позицией отдельных столиц, которые говорят, что пока не решите вопрос с Тимошенко, мы не будем подписывать с вами соглашение. Я считаю, что наоборот это Соглашение будет стимулировать нас к тому, что быть более демократичными, чтобы внедрить и обеспечить европейские стандарты во всех сферах нашей жизни. Это буде также важнейший инструмент в руках гражданского общества, чтобы стимулировать позитивные трансформации.
Как известно, после ареста Юлии Тимошенко ряд лидеров Евросоюза выступили с резкими заявлениями в адрес Украины. Повлияло ли это на тональность вашего общения с евро-чиновниками?
Заметьте, ни в одном из своих официальных заявлений лидеры ЕС не требуют немедленно освободить Юлию Тимошенко. Они требуют обеспечить справедливость, непредвзятость и транспарентность в рассмотрении этого дела на всех этапах. И они очень надеются, что такие критерии будут применены при рассмотрении апелляции. Я искренне верю, что здравый смысл возьмет верх, мы с ЕС найдем взаимопонимание, и это больше не будет преградой на пути приближения Украины к Европейскому союзу.
Существующий текст Соглашения формально не исключает перспективы членства Украины в ЕС
Поговорим о перспективе членства Украины в ЕС. Недавно были завершены переговоры по тексту соглашения об ассоциации. И украинской делегации удалось согласовать все вопросы, кроме одного - закрепления в тексте соглашения перспектив членства. Этот вопрос решено было вынести на высокий политический уровень, то есть обсудить уже непосредственно на саммите.
Готов подтвердить и доказать, что даже существующий текст Соглашения формально не исключает перспективы членства Украины в ЕС. Надлежащее выполнение положений текста этого документа украинской стороной будет приближать Украину к выполнению необходимых критериев для будущего членства в Европейском союзе.
Немецкий эксперт, экс-руководитель Фонда имени Фридриха Эберта Винфрид Шнайдер-Детерс заявлял, что в «европейской перспективе» Украине отказывает не Брюссель, а прежде всего Берлин. Мол «плательщики нетто» Европейского союза, в особенности Германия, опасаются огромного финансового бремени, которое ляжет на них вследствие вступления Украины. Насколько это обоснованные переживания?
Вы правильно заметили, у Украины действительно нет никаких проблем с Брюсселем. И это, правда, что у нас есть определенные сложности с некоторыми столицами Евросоюза.
А какие еще столицы, кроме Берлина, против перспектив членства Украины в ЕС? И почему у этих «некоторых стран» такая позиция?
Я бы не стал возлагать все бремя ответственности на какую-либо отдельную страну либо группу стран или строить теории заговора против Украины. Справедливо будет сказать, что в данный момент отсутствует общий консенсус среди стран ЕС относительно членства Украины в Евросоюзе. У каждой страны есть свой взгляд на дальнейшее расширение ЕС, а также свои политические и экономические тонкости в восприятии Украины как потенциального члена.
Важной задачей, как для дипломатов, так и политиков, бизнесменов, представителей гражданского общества и даже рядовых граждан является создание благоприятных условий для утвердительного ответа в каждой европейской столице на вопрос о членстве Украины в ЕС.
Часто можно услышать, что украинская сторона и вовсе настаивает на перспективе членства, только для того, чтоб отсрочить финализацию Соглашения…
Действительно, в рамках дискуссии некоторые столицы ЕС высказывали такую точку зрения. Но я совершенно не воспринимаю эту логику.
Во-первых, о том, что Украина заинтересована в перспективе членства, мы говорим уже более 10 лет. Говорили еще в самом начале переговорного процесса. Более того, хочу напомнить, что в 2005 году мы серьезно рассматривали вопрос о подачи заявки на членство в ЕС.
Во-вторых, перспектива членства - не только приоритет руководства Украины. Это – объективное требование украинского общества. Игнорировать его мы не имеем права.
В-третьих, в этой позиции нас поддерживает и Европарламент. А вы знаете, что Европарламент - это орган, который выражает общественное мнение населения Евросоюза. Таким образом, население Европейского союза поддерживает предоставление Украине перспективы членства.
 Возможное присоединение Украины к Таможенному союзу может навредить европейскому курсу Украины?
Этого вопроса для меня не существует. Конституционным большинством парламента принят закон «Об основах внутренней и внешней политики», и в нем четко написано, что стратегический приоритет Украины – интеграция в ЕС. Исходя из этой политической установки, мы и работаем. Что касается членства в Таможенном союзе – это просто определенные спекуляции, которые направлены на то, чтоб отвлечь наше внимание от евроинтеграционной повестки дня.
«Вопрос выдачи виз идет вне политики и касается права европейцев, которыми являются украинцы, свободно передвигаться по территории ЕС»
8 ноября в Брюсселе состоялись переговоры относительно внесения изменений в соглашение между Украиной и ЕС об упрощении визового режима. Украинская сторона добилась каких-то успехов в ходе переговоров?
Переговоры по этому вопросу продолжаются на постоянной основе. Мы двигаемся в двух плоскостях: одна – упрощение существующего визового режима. Сейчас идет серьезная дискуссия о том, чтобы внести новые изменения в соглашение. Речь идет об отмене виз для собственников служебных паспортов, упрощении выдачи виз для некоторых категорий граждан Украины, увеличении количества долгосрочных виз. Это первая плоскость. Вторая – непосредственно безвизовый режим. Мы сейчас ускоренными темпами выполняем План действий безвизового режима, который нам предоставил ЕС в прошлом году. За последний год, и особенно в последние 2-3 месяца, украинский парламент принял ряд законодательных актов, которые позитивно восприняли в ЕС. Только один пример – в рамках выполнения первого этапа Плана действий в Украине было принято около 20 законов и 40 подзаконных нормативно-правовых актов. Буквально на днях Киев посетили европейские эксперты, которые делали оценку выполнения украинской стороной первой фазы имплементации Плана действий.
Есть вероятность упрощения визового режима по результатам саммита?
Мы ожидаем, что до 19 декабря Европейский союз подготовит доклад, в котором даст свою оценку выполнения первой фазы Плана действий. И как раз Саммит призван стать важным событием, на котором, надеюсь, будет принято решение о сроках перехода на вторую завершающую - имплементационную фазу выполнения Плана действий.
Тут есть определенные сложности: «благодаря ряду европейских столиц» (к слову, в том числе тех, которые пока блокируют парафирование Соглашения), нам усложнили путь к продвижению безвизовой цели. Теперь чтобы перейти на вторую фазу нам надо выполнить еще два политических условия. Первое – Брюссель должен дать оценку рисков введения Европейским союзом безвизового режима между Украиной и ЕС. Второе условие – решение о переходе на вторую фазу должно быть принято государствами-членами на уровне Совета ЕС. Но решение об окончательном введении безвизового режима будет зависеть, прежде всего, от успехов в выполнении украинской стороной технических критериев, содержащихся в упомянутом Плане действий.
Известны ли вам какие-то факты об ограничении выдачи украинцам шенгенских виз в последнее время, о которых так много пишет наша пресса?
Эта информация не соответствует действительности. Потому что вопрос выдачи виз идет вне политики и касается права европейцев, которыми являются украинцы, свободно передвигаться по территории ЕС. Я считаю, что эти истории - не более чем выдумки самих авторов.
Есть вероятность, что Виктор Янукович приедет в Брюссель до Саммита?
Вы знаете, что решение о переносе визита было принято не нами, это была инициатива ЕС. Как показывает анализ, европейская сторона осознает: это было в какой-то мере поспешное и эмоциональное решение. И тому свидетельство - резолюция Европарламента от 27 октября, в которой содержится призыв к руководству ЕС назначить новую дату визита Президента Украины в Брюссель.
Что касается следующего визита, на мой взгляд, сторона, которая инициировала его перенос, должна предложить решение ситуации: либо предложить новую дату визита, либо другие альтернативные пути контактов на высоком политическом уровне. Пока, кроме обращения Европарламента, со стороны ЕС таких инициатив не было. Я бы не хотел вокруг этого вопроса создавать ажиотаж. Киев и Брюссель сейчас не должны спорить о том, кто прав, кто виноват в отношении несостоявшегося визита, а сосредоточить все свои интеллектуальные ресурсы для соответствующей подготовки предстоящего Саммита в Киеве.
Мария Рыдван
специальный корреспондент Lb.ua

30 нояб. 2011 г.

Головування України в Раді Європи - втрачений шанс?


Українська влада називає "історичним" головування Києва в Комітеті міністрів Ради Європи. Натомість опозиція твердить, що таке "представництво" було затьмарене згортанням демократичних процесів в Україні.
На початку травня, відколи Україна перебрала головування в Раді Європи, МЗС у Києві, посилаючись на своїх європейських дипломатів, твердило, що у Страсбургу досить позитивно оцінювали ситуацію з правами людини в Україні.
1-го жовтня президент Янукович, промовляючи у Києві, подякував європейським колегам за підтримку перетворень в Україні і сказав, що "його країна на високій ноті завершує своє головування в Раді Європи".

Позитив на тлі негативу
Дехто з членів української парламентської делегації до Ради Європи також каже, що головування в Комітеті міністрів було важливим історичним досвідом для України, який, за їх словами, "засвідчив відданість Києва європейським цілям".
Заступник голови української делегації, член фракції Партії регіонів Володимир Вечірко в інтерв'ю bbc.ua назвав важливим те, що головування Україна передає Великій Британії, "державі, чиї правові традиції є взірцем для більшості країн світу".
"Якщо говорити про конкретні результати, то нагадаю, що Україна приділила першочергову увагу зусиллям поглиблення співпраці між державами-членами Ради Європи в галузі зміцнення і розвитку місцевого самоврядування. Головування в Комітеті міністрів було важливим історичним досвідом",- каже Володимир Вечірко.
7 жовтня президент ПАРЄ Мевлют Чавошоглу, промовляючи в Страсбургу, закликав українську владу виконувати свої зобов'язання перед Радою Європи і запровадити трирічний пакет реформ, який було ухвалено в Києві.
Кілька днів тому делегація ПАРЄ, яка побувала в Києві, висловила стурбованість щодо політичних переслідувань в Україні, зокрема, щодо судових процесів стосовно колишніх урядовців уряду Юлії Тимошенко і самої екс-прем'єра.

                                     Україна знехтувала шансом?
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко сказав bbc.ua, що Україна не скористалася шансом головування в Раді Європи і не підвищила свій міжнародний імідж.
"Цим шансом Україна не скористалася. Ми не лише не підвищили свій рейтинг у міжнародних справах, водночас наше "реноме" істотно пішло вниз. Це стало наслідком внутрішньополітичних речей, які відбулися в нашому житті, зокрема, щодо судових процесів проти окремих урядовців. І це завдало удару по нашому іміджу. Особливих результатів від головування України в Раді Європи я не бачу",- твердить екс-міністр закордонних справ.
Чимало міжнародних і українських політиків нагадують, що головування в європейських структурах, таких, приміром, як Рада Європи, дає шанс країнам просувати вирішення своїх інтересів, зокрема, юридичних. Адже Рада Європи є одним з головних континентальних органів, який стежить за дотриманням прав людини.

                                                      Україна як мішень...
Член української делегації в ПАРЄ Оля Герасим’юк сказала bbc.ua, що Україна свого часу отримала головування досить оригінально, оскільки до цього, за її словами, жодна з країн, які перебувають під моніторингом, такого права не мали.
"Головування перетворило Україну на "мішень" для європейських країн. Вони почали стежити за тим, що відбувається тут. Коли вони побачили, що за обіцянками влади нічого не стоїть, наше головування перетворилося на якусь карикатуру. На дружній жест в бік України - приїзд делегації ПАРЄ з намаганням зустрітися з президентом Януковичем - завершилося відповіддю: двері були зачинені", - каже член делегації українського парламенту.
Попри заяви Януковича щодо неоціненного, як він сказав, досвіду Ради Європи, експерти твердять, що цей досвід не став корисним.
Міжнародний аналітик Олександр Палій сказав bbc.ua, що насправді головування України звелося до простої ротації.
"Ніяких позитивних наслідків не було для України. Вона не змогла використати цю посаду як демонстрацію своїх успіхів в галузі демократії. Київ знехтував цим інструментом. До того ж і справа Тимошенко негативно вплинула на українське головування. З Україною знову почали говорити, як із неповноцінною державою",- каже Олександр Палій.
Разом із тим політики кажуть, що у нинішньої влади є вихід з ситуації, і вказують бодай на те, що нині питання про призупинення членства України в Раді Європи не стоїть.
Хоча член української делегації Оля Герасим'юк твердить, що буквально два місяці тому назад це питання дискутувалося.

Олесь Коношевич

24 нояб. 2011 г.

Если говорить ложь во всеуслышание, часто ее повторяя - она "становиться" правдой, будучи неправдой изначально! "Блаженны алчущие и жаждущие правды, ибо они насытятся." (Евангелие от Матфея 5:6).

            Судебное заседание по делу компании «Кингс Кепитал», 18 ноября, началось с задержкой на 20 минут. Как и в прошлый раз, заседание было посвящено ходатайствам.
            Так, адвокат Федур А.А. подал прошение решить вопрос относительно гражданских истцов: кто, на самом деле, является гражданским истцом в данном деле, сколько их и в каком порядке были поданы гражданские иски (по словам адвоката, его подзащитному было вручено лишь 48 исковых заявлений, хотя в деле фигурирует более 600 гражданских истцов).
«Гражданским истцом признается гражданин, предприятие, учреждение или организация, которые потерпели материальный ущерб от преступления и предъявили требование о возмещении убытков в соответствии со статьей 28 настоящего Кодекса. О признании гражданским истцом или об отказе в этом лицо, производящее дознание, следователь, судья выносят постановление, а суд - определение» (ст.50 УПК Украины).
 Иными словами, статус «гражданского истца» присваивается человеку после предъявления им требования возместить ущерб и выдачи ему соответствующего постановления компетентными органами.
«После появления гражданских истцов, появляются, соответственно, гражданские ответчики – статус последнего также подтверждается постановлением компетентного органа», - объяснил Андрей Анатолиевич. - «Кроме того, в обвинительном заключении по делу компании «Кингс Кепитал» указаны обвиняемые, их защитники, потерпевшие и свидетели – лиц со статусом «гражданский истец» данный документ не содержит. Поэтому и возник вопрос о наличии в принципе такого участника процесса как «гражданский истец».
 Подачу такого прошения на данном этапе судебного разбирательства адвокат Федур А.А. аргументировал двумя тезисами. Решение вопроса «гражданских истцов»:
 - поможет ему построить эффективную защиту своего подзащитного;
 - откроет глаза лицам, которые подали гражданские иски, якобы получили статус «гражданского истца» (хотя решение компетентных органов относительно присвоения им данного статуса отсутствует) и надеются на то, что сидящие на скамье подсудимых возместят им все материальные убытки.
Также со стороны других участников были заявлены ходатайства:
 - установить факт клиентских отношений лиц, которые подали иск против обвиняемого Ересько С., с компанией «Кинг Кепитал» (по словам Ереська С., имена названных им в суде людей, отсутствуют в обвинительном заключении как потерпевшие; некоторые вообще не являлись клиентами компании); было подано прошение запросить соответствующую информацию в управлении по борьбе с экономической преступностью в Шевченковском райотделе МВД Украины в городе Киеве;
 - потребовать протокол очной ставки, проведенной в киевском СИЗО между Сандеем Аделаджей и Сергеем Головановым 24 декабря 2010 года. По словам защитника последнего, такой протокол в материалах дела отсутствует. Адвокат Федур также поддержал ходатайство, акцентировав внимание на том, что во время упомянутой очной ставки, задавались вопросы исключительно относительно обвинений, выдвинутых против пастора Сандея. Ответы на вопросы во время очной ставки являются доказательством, которое могут снять  выдвинутые против пастора обвинения.
 Итогом заседания стало определение даты начала зачитывания обвинительного приговора, который содержится на 3000 тысяч страниц (по словам представителя государственного обвинения). Заседание назначено на 6 декабря на 14:00. По прогнозам, зачитывание обвинительного приговора может растянуться на две недели.
 После этого начнется непосредственное судебное разбирательство по делу компании «Кингс Кепитал» - данной новости не мог не обрадоваться пастор Сандей:
«В декабре наконец-то начнется судебное разбирательство, в ходе которого истина восторжествует, и я буду оправдан. Спасибо всем за молитву и поддержку», - такое блиц-интервью дал старший пастор, выйдя из зала суда.
 Под скандирование членами церкви «Пастор Сандей – мы за вас!» и «Пастор Сандей – честный человек» пастор сел в машину и уехал домой.

Пресс-центр церкви «Посольство Божье»
 

20 нояб. 2011 г.


                    Украинский народ судят за то, что он беден!
Стихия массового кредитования 2008года, c учётом финансово-кредитной неопытности населения Украины и многочисленных нарушений договоров со стороны банков привела к массовому вовлечению  населения в кредитные договора под залог жилья.
Неплатежеспособность заёмщиков из-за резкого падения курса гривни,  рыночной цены жилья и доходов населения из-за кризиса вызвала массовые судебные процессы между банками и должниками. Заёмщики кроме кредитного долга в отчаянии вынуждены нанимать и платить услуги адвокатов и судебные издержки. Украина погрязла в пучине судебных разбирательств. Сейчас в районных судах 40% всех судебных процессов связаны с кредитной сферой.
Несовершенство законодательной и нормативно-правовой базы в сфере кредитования ведет к парадоксальным судебным решениям, которые фактически делают невозможным уплату долга и ведут к банкротству и разорению не только заемщиков, но и ипотекодателей и поручителей. 
В Украине банки вместе с судами нашли наиболее оригинальный способ «преодоления бедности», как наиболее актуальной экономической проблемы Украины. Сначала банки в судебном порядке определили непосильную для уплаты сумму кредитного долга, которая влечёт за собой право на отчуждение не только залогового имущества в связи с падением его рыночной стоимости, но и другой собственности и привлечения к солидарной с должником ответственности его поручителей. Потом в законодательном порядке за невыполнение решения суда для физических лиц установили или штраф в размере 8,5-17 тыс. грн., или заключение на срок до 3лет (ст.382УК). А в связи с отсутствием у бедных денег на штраф, беднейшие сядут за решётку и потому бедных на воле не будет. Таким образом «улучшится» статистика бедности, а вместо среднего класса появится дополнительная многотысячная армия дешевой рабочей силы узников. И согласно замыслу и действиям банков и судей беднейшие люди станут преступниками, место которых - за решёткой. Вот какие социальные последствия ожидают народ Украины в результате долгового рабства.
Следует обратить  внимание  на трагические последствия  проблемы долгового рабства – среди кредитных должников  зафиксированы около 200 случаев самоубийств, массовое заболевание инфарктом, распад многих  семей и значительное пополнение армии бездомных семей. Эти последствия ведут к углублению недоверия народа не только к финансово-банковской системе, но и ко всем ветвям государственной власти. 
Финансовая стихия по своим последствиям не менее опасна, чем природная стихия, где на помощь пострадавшим, как правило, приходят  государство и общество. Финансовая же стихия оставляет сам на сам пострадавшего по независящим от него причинам заёмщика и кредитора, который стремится через суд лишить заёмщика залогового жилья, даже если оно единственное. Создается впечатление, что в Украине становится нормой судить за бедность и лишать обедневших их законного жилья, которые при отсутствии опыта получили кредиты под залог имущества, а для их возвращения вложили полученные кредиты в финансовые структуры под более высокие проценты и были ограблены этими структурами. В Украине жизненно важная потребность человека в жилье в результате долгового рабства превращается в предмет роскоши, которая доступна далеко не каждому. Сложившаяся ситуация – прямое свидетельство грубого нарушения конституционных прав человека на жильё и его неприкосновенность (Ст.30,47Конституции Украины).
 Международный опыт преодоления сложных социально-экономических проблем показывает, что основными способами их решения в развитых странах есть благотворительная помощь государства и общества неплатежеспособным слоям населения.
Для спасения народа Украины от судов за бедность и долгового рабства, а банковской системы от катастрофы недоверия клиентов, необходимо осуществление ряда неотложных мер, в том числе:
1.Запретить отчуждение единственного залогового недвижимого имущества, которое грубо нарушает конституционное право граждан на жилье и его неприкосновенность (Ст.30,47 Конституции Украины).
2.Национальному банку Украины выкупить долги неплатежеспособных заемщиков и таким образом погасить часть долгов государства по сбережениям населения, которые  остались от Советского Союза.
3.  Списать безнадежные кредитные долги неплатежеспособным слоям населения, которые правоохранительными органами признаны пострадавшими от финансовых махинаций, создав для банков благоприятные налоговые условия по погашению кредитных резервов по списанным долгам населения.
4. Создать по инициативе руководства государства с участием богатейших слоев населения благотворительный фонд помощи пострадавшим от финансовой стихии массового кредитования 2008 г., что  окажет содействие единению членов общества и существенному повышению рейтинга  доверия народа к власти и к банковской системе, как основы ее существования.
5.Располагая возможностями этого благотворительного фонда, установить реальные сроки(взамен единовременности) погашения заёмщиками дисконтированного, с учётом наиболее весомых факторов неплатежеспособности населения, долга.
6. Создать национальный общественный совет потребителей финансовых услуг из представителей общественных организаций, финансовых учреждений и органов государственной власти для участия в усовершенствовании законодательства и подготовки национальной программы преодоления последствий финансовой стихии и оздоровления общества на основе духовного возрождения, милосердия и благотворительности.
 7. Создать службу финансового омбудсмена, деятельность которой, как свидетельствует международный опыт, позволяет преодолеть большинство конфликтов между финансовыми учреждениями и потребителями финансовых услуг, не доводя их до суда.
Член правления ГО «Примирение»                                  В.Рубан

17 нояб. 2011 г.

Конституційний Суд України оприлюднив Рішення щодо прав споживачів кредитних послуг

15 листопада 2011 року Конституційний Суд України оприлюднив прийняте раніше Рішення у справі за конституційним зверненням Андрія Степаненка щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).
Необхідність в офіційному тлумаченні була пов’язана з неоднозначним застосуванням положень Закону «Про захист прав споживачів» судами України та органами виконавчої влади, що призводило до порушення прав громадян на захист державою, як споживачів послуг комерційного банку.
У поданні відзначалося, що суди поширювали дію Закону лише на правовідносини, що виникали на стадії укладення договору споживчого кредиту. Органи виконавчої влади, навпаки, виходили з того, що дія Закону поширюється на правовідносини сторін договору споживчого кредиту не тільки на стадії його укладення, а й на стадії виконання.
Конституційний Суд вирішив, що дія положень Закону «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Суд виходив з того, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.
Держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.
Для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в  оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Пропоную ознайомитись з вищезазначеним  рішенням Конституційного Суду України.


ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22
Закону України „Про захист прав споживачів“ у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України(справа про захист прав споживачів кредитних послуг)

м. К и ї в                                                 Справа № 1-26/2011
10 листопада 2011 року
№ 15-рп/2011
        

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича – головуючого,
Бауліна Юрія Васильовича – доповідача,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Пасенюка Олександра Михайловича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням громадянина Степаненка А.М. щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого
частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11,
частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів“ від 12 травня 1991 року № 1023–XII (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., № 30, ст. 379) з наступними змінами (далі – Закон) у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України.
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України „Про Конституційний Суд України“ стало конституційне звернення громадянина Степаненка А.М.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України „Про Конституційний Суд України“ є наявність неоднозначного застосування вказаних положень Закону судами загальної юрисдикції та органами виконавчої влади.
Заслухавши суддю-доповідача Бауліна Ю.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Громадянин Степаненко Андрій Миколайович  звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого  частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої
статті 18, частини третьої статті 22 Закону у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України.
Необхідність в офіційному тлумаченні автор клопотання аргументує неоднозначним застосуванням вказаних положень  судами України та органами виконавчої влади, що може призвести до порушення його права на захист державою, як споживача послуг комерційного банку, передбаченого частиною четвертою статті 42 Конституції України.
Суб’єкт права на конституційне звернення стверджує, що  суди поширюють дію Закону лише  на правовідносини, що виникають на стадії   укладення договору споживчого кредиту. Органи виконавчої влади, навпаки, виходять з того, що дія Закону поширюється на правовідносини сторін договору споживчого кредиту не тільки на стадії його укладення, а й на стадії виконання.
Громадянин Степаненко А.М.  просить Конституційний Суд України дати офіційне тлумачення положень пункту 23 статті 1,
абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, роз’яснивши, чи дія Закону в частині регулювання договору споживчого кредиту поширюється лише на стадію укладення такого договору чи й на стадію його виконання.
2. Свої позиції стосовно предмета конституційного звернення висловили Голова Верховної Ради України, Національний банк України, Голова Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Асоціація українських банків, Українська асоціація споживачів, науковці Державного вищого навчального закладу „Українська академія банківської справи Національного банку України“.
3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушене в конституційному зверненні питання, виходить з такого.
3.1. Україна як соціальна, правова  держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів  (стаття 1, частина четверта статті 13, частини перша, четверта
статті 42 Конституції України).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).
3.2.  Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).
Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу.
Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.
Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та  кредитного  ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, омерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. 
Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві.  Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно  бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки  договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша
статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує  ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати  не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення  цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності  між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
         3.3. Конституційний Суд України бере до уваги також положення актів міжнародного права.
            Так, у пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів“ від

9 квітня 1985 року № 39/248  зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов’язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та  продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів.
      Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року

№ 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача.
У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов’язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту
(пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).
За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради  від 23 квітня 2008 року  про кредитні угоди для споживачів важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту. При цьому в зазначеній Директиві відповідні права споживачів регламентуються на  доконтрактній стадії, а також на стадії виконання кредитної угоди.

         3.4. Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року
№ 2664–III (далі – Закон про фінансові послуги).
Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
За частиною першою статті 11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого  кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. 
         Частиною другою статті 11 Закону та абзацом шістнадцятим
частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги врегульовуються питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомити споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а статтею 56 Закону України „Про банки і банківську діяльність“ від 7 грудня 2000 року № 2121–III (далі – Закон про банки) – щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу.
У частині третій статті 11 Закону встановлено правила збору та використання інформації щодо споживача як на стадії укладення договору споживчого кредиту, так і в процесі його виконання. 
Положення частин четвертої – одинадцятої статті 11 Закону передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.
         Права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 10561 Кодексу,
частини четвертої статті 55 Закону про банки, частини другої статті 6 Закону про фінансові послуги, згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що  положення Закону, які  є предметом  офіційного тлумачення у справі, спрямовані на захист прав  споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на  правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

4. У процесі розгляду справи не дістали підтвердження доводи суб’єкта права на конституційне звернення про наявність неоднозначного застосування положень частини восьмої статті 18 та частини третьої статті 22 Закону. Тому конституційне провадження в цій частині справи підлягає припиненню на підставі пункту 2
статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“, пункту 1 § 51 Регламенту Конституційного Суду України у зв’язку з  невідповідністю конституційного звернення вимогам, передбаченим цим законом.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 45, 51, 62, 66, 67, 69, 94, 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, пунктом 1 § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України
                                     в и р і ш и в:
1. В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів“  від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на  правовідносини між кредитодавцем  та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
            2. Конституційне провадження у справі щодо офіційного тлумачення положень частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів“ від

12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами припинити на підставі пункту 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“ у зв’язку з невідповідністю  конституційного звернення вимогам, передбаченим цим Законом.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у „Віснику Конституційного Суду України“ та в інших офіційних виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ