Генеральна асамблея ООН прийняла Керівні принципи ООН щодо альтернативного догляду дітей 5 років тому.Цей міжнародний нормативний документ зобов’язує країни-члени ООН перш за все вживати усіх необхідних заходів для запровадження такої політики і такої практики, яка б перш за все підтримувала біологічну родину кожної дитини та забезпечувала її функціонування.
Альтернативний догляд визнається як форма неформального та формального догляду усіх дітей, які з будь-яких причин і за будь-яких обставин не перебувають під цілодобовою опікою принаймні одного із батьків.
Керівні принципи щодо альтернативного догляду за дітьми вказують на необхідність запровадження відповідної політики і практики на основі двох головних принципів: необхідності та доцільності.
В основі принципу необхідності лежить прагнення всіляко підтримувати дітей у тому, щоб вони залишалися й отримували піклування у своїх родинах.
Що стосується принципу доцільності, то документ визнає, що обраний варіант догляду дитини повинен чітко відповідати її індивідуальним потребам.
А як виконуються ці керівні принципи в Україні? Чи національна політика гарантує повну участь батьків і дітей у процесі прийняття рішень, а також їхню поінформованість про власні права, зокрема права на оскарження рішення про вилучення дитини? Чи забезпечує доступність відповідного набору варіантів альтернативного догляду згідно з потребами дітей, які вимагають догляду та захисту?
Ознайомитися з документом українською мовою можна за посиланням: http://4children.in.ua/wp-content/uploads/2013/02/UN-Guidelines-on-Alternative-Care_SOS_ISS_web_ukr.pdf
Альтернативний догляд визнається як форма неформального та формального догляду усіх дітей, які з будь-яких причин і за будь-яких обставин не перебувають під цілодобовою опікою принаймні одного із батьків.
Керівні принципи щодо альтернативного догляду за дітьми вказують на необхідність запровадження відповідної політики і практики на основі двох головних принципів: необхідності та доцільності.
В основі принципу необхідності лежить прагнення всіляко підтримувати дітей у тому, щоб вони залишалися й отримували піклування у своїх родинах.
Що стосується принципу доцільності, то документ визнає, що обраний варіант догляду дитини повинен чітко відповідати її індивідуальним потребам.
А як виконуються ці керівні принципи в Україні? Чи національна політика гарантує повну участь батьків і дітей у процесі прийняття рішень, а також їхню поінформованість про власні права, зокрема права на оскарження рішення про вилучення дитини? Чи забезпечує доступність відповідного набору варіантів альтернативного догляду згідно з потребами дітей, які вимагають догляду та захисту?
Ознайомитися з документом українською мовою можна за посиланням: http://4children.in.ua/wp-content/uploads/2013/02/UN-Guidelines-on-Alternative-Care_SOS_ISS_web_ukr.pdf
Комментариев нет:
Отправить комментарий