КОНЦЕПЦІЯ

повернення грошових заощаджень, втрачених громадянами України,

розміщених ними в період до 2 січня 1992 року

в установах Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР,

що діяли на території України,

а також у державних цінних паперах, придбаних в установах Ощадного банку СРСР

Питання повернення грошових заощаджень, втрачених громадянами України, було і залишається одним з найбільш актуальних і складних соціальних питань сьогодення, не дивлячись на те, що ця проблема виникла вже не один рік тому. Вирішенню його, як показав час, в нагоді сталаб розробка реального та зрозумілого народу механізму компенсацій заощаджень.

Для цього громадські об'єднання вкладників вбачають за необхідне першочергово вирішити наступні нагальні питання:

1.                  Завершити створення Ощадбанком України та правонаступником Укрдержстраху НАСК «ОРАНТА» інформаційно-аналітичних систем «Реєстру вкладників заощаджень громадян» і «Реєстру страхувальників та застрахованих осіб».

2.                  Кардинально переглянути положення Закону України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”.  А саме:

1)                 Покінчити з словоблудством про визнання чи невизнання заощаджень громадян внутрішнім державним боргом країни та за пропозицією Петра СИМАНЕНКО в ст. 4 Закону відзначити, що зазначені в частині першій статті 1 Закону заощадження громадян відносяться на державний внутрішній борг України.

2)                 З метою захисту власності громадян здійснити належну індексацію залишків коштів на Ощадних книжках постраждалих громадян. Адже вже з 1996 року, коли Законом залишок коштів на ощадкнижках в банку СРСР в 1 крб. прирівняли до 1,05 грн. нової національної валюти країни, по сьогодні - 01.04.2011 року - за офіційними даними Держкомстату новий сумарний відсоток інфляції знецінив вже гривню майже на 580 відсотків – майже у шість  разів! За висновками ж громадських експертів Всеукраїнського руху захисту прав вкладників фактичне знецінення залишків вкладів на ощадних книжках громадян на сьогодні є 15 кратним!

Саме тому держава має запровадити кілька слушних різноманітних механізмів  повернення заощаджень, і втілювати їх в життя, не відкладаючи на майбутнє. Серед них:

А) Внесення змін до ч. 4 ст. 6 чинного Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» у запропонованій головою Львівської обласної організації «Народної партії вкладників та соціального захисту» Євгеном ПОГРАНІЧНИМ, які стосуються створення окремого Державного фонду накопичення коштів для повернення заощаджень громадянам України.

Б) Першочергове погашення сумарної заборгованності по:

- облігаціям Державної цільової безпроцентної позики 1990 року;

            - облігаціям Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року;

            - державним казначейським зобов'язання СРСР;

            - сертифікатам Ощадного банку СРСР.

Адже за цими зобов’язаннями сумарний борг держави складає лише 2,29 млрд. грн. А облік таких зобов’язань лише вносить непорозуміння та призводить до того, що черга виплат власникам таким сертифікатів однозначно буде останньою чи взагалі не настане. А це призводить до певної недовіри в суспільстві до держави та протиставлення однієї категорії вкладників до іншої.

В) Внесення змін в положення ст. 9 чинного Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», які потребують такого доповнення: "За згодою вкладників компенсація за невиплачені грошові вклади громадян може проводитися шляхом безготівкових розрахунків».

Г) Внесення змін в положення чинного Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», відповідно до яких нарешті буде усуненена дискримінація щодо власників страхових полісів установ колишнього Укрдержстраху та забезпечені їх законі права на одержання відновлених державою заощаджень хоча б на рівні із вкладниками Ощадного банку. Бо навіть коефіцієнт відновлення 1,05 грн., встановлений для владників Ощадбанку, по відношенню до страхувальників Укрдержстраху при виплаті компенсації за чинною редакцією закону не застосовується.

Серед шляхів вирішення проблеми має бути запровадження одночасно трьох механізмів відновлення чи повернення заощаджень: монетарного, немонетарного та змішанного монетарно-немонітарного методів повернення вкладів.

Щодо вирішення проблеми МОНЕТАРНИМИ методами, шляхом компенсації внесків готівкою, доцільними можуть бути наступні шляхи погашення заборгованості:

1)                 В нагоді може стати схема запропонована Народним депутатом України С. АРЖЕВІТІНИМ, розвинута та підтримана депутатами з комуністичної фракції – П. СИМОНЕНКО, П. ЦИБЕНКО, В. МАТВЭЭВИМ.   Це визначення конкретного відсотку від ВВП, наприклад, 1 відсотку від щорічного валового внутрішнього продукту чи в розмірі щорічного приросту ВВП, отриманого за рік, що передує року виплат, з щорічними спрямовуваннями на компенсацію знецінених вкладів до Державного бюджету країни під спеціально прописану статтю в законі про повернення саме таким чином заощаджень громадян.

2)                 Продуктивною є пропозиція Народного депутата України Катерини Фоменко щодо формування спеціального Державного фонду для здійснення виплат за борговими зобов’язаннями держави перед вкладниками «Ощадбанку СРСР» та «Укрдержстраху», який в такому разі буде підпадати під усі форми бюджетного контролю. Джерелами наповнення такого фонду можуть стати:

-       50% від щорічної приватизації державних підприємств,

-              відсотки від доходів з державних цінних паперів та від частки акцій держави, що розміщені в акціонерних товариствах, в яких держава має свою долю.

-              відсотки від коштів, що надходять до численних  позабюджетних фондів державних та недержавних установ, відомств та підприємств за спеціально визначеним порядком (податками)

-              0,5% відрахувань від продажу готівкової валюти установами банків

-              1% відрахувань від продажу ювелірних виробів

-              10% відрахувань від санкцій примусового характеру, застосованих уповноваженими державними та органами місцевими самоврядування до суб’єктів господарювання

-              50% відрахувань податку на прибуток, що сплачується головними чи обласними Установами ВАТ «Ощадний банку України» та НАСК «Оранта»

-              1% бюджетних коштів, затверджених відповідними радами

-              2% відрахувань від експорту за межі областей високоліквідної продукції суб’єктів господарювання

-              1% відрахувань від приватизації об’єктів комунальної власності

3)                 Суттєвим джерелом фінансування виплат знецінених вкладів може і повинен стати спеціальний податок на нерухоме майно саме заможних громадян України, а не всіх, без розбору, як інколи пропонується їх сателітами у Верховній Раді. Та водночас ведення окремо визначеного спеціального податку на депозитні рахунки в банківських установах таких осіб, наприклад, в розмірі тих же 5% річних на приріст залишку коштів на їх рахунках на кінець поточного року.

4)                 За прикладом Угорщини можливе запровадження оподаткування доходів громадян України, які перевищують за розміром 10 офіційно визначених державою мінімальних заробітних плат, за ставки оподаткування наростаючим порядком, аж до 90% з таких наддоходів. Та законодавче передбачиення часткового відрахування з таких податків до  Державного фонду накопичення коштів для повернення заощаджень громадянам України, наприклад, через бюджету Накопичувального фонду з пенсійного забезпечення громадян за новим пенсіонним законодавусвтом.

5)                 Справедливим буде також додатковий цільовий податок на доходи створених чи приватизованих заможними громадянами України після 1992 року та таких, що функціонують по сьогодні, і мають надприбутки, підприємств хімічної та металургійної галузі, з нафтопереробки та паливно-енергетичного комплексу.

Щодо вирішення проблеми НЕмонетарними методами.

1)                 З запровадженням Державного медичного страхування за згодою вкладників може бути доцільним надання їм безкоштовної медичної допомоги, в тому числі ліками та лікарняними засобами, з урахуванням визначеного законодавчо кошторису на таке державне страхування, збільшеного на суму заліку заборгованості по вкладам в Ощадбанку СРСР.

2)                 Повернення заощаджень може здійснюватися не лише з державного бюджету, а й з позабюджетних фондів та знеціненими кредитними ресурсами діючих банків, в тому числі рухомим чи нерухомим майном держави і банків, звісно, за згодою вкладників. Наприклад:

-              наділенням вкладників додатковими земельними наділами під час запровадження приватизації землі з 2012 року,

-              безоплатними державними послугами з підготовки планів виділених громадянам земельних ділянок, виконання робіт з підготовки різноманітної дозвільної документації державними підприємствами, звільнення від оплати відповідних послуг БТІ та інших держаних та комунальних підприємств, підпорядкованих органам місцевого самоврядування, на суми залишків на ощадних книжках вкладників,

-              в окремих випадках шляхом звільнення постраждалих від сплати держмита, наприклад:

а) при поданні позовів до суду в межах сум вкладів,

б) при сплаті адмінштрафів та т.і.

В окремих випадках доцільними можуть стати навіть знецінені кредитні ресурси діючих банків. Наприклад:

-              шляхом передачі платежеспроможним вкладникам Ощадбанку СРСР, які погоджуються в наступному погашати борги попередніх боржників банків по кредитам за іпотечним та автокредитуванням, квартир та автомобілів, що тисячами не знаходять сьогодні попиту у громадян

Зобов'язання перед вкладниками можуть погашатися також за рахунок впровадження спеціальних транспортних послуг. Так, можна до 10% місць в державних, підкреслюю, саме в державних транспортних засобах (літаках, поїздах), які нерідко здійснюють переліти напівпорожніми, виділити для вкладників Ощадбанку СРСР, списуючи при цьому вартість квитків з їх рахунків. Це обмеження дозволить одночасно як поступово погашати грошові заощадження громадян, так і отримувати прибуток транспортним компаніям.

Щодо вирішення проблеми змішаними монетарно-немонітарними методами.

Найкращою альтернативою фінансовим гарантіям дохідності пенсійних інвестицій в державний пенсійний фонд України та державне пенсійне забезпечення з запровадженням пенсійної реформи, мають стати антиінфляційні облігації Кабінету міністрів України в портфель Державного пенсійного накопичувального фонду, які планується у вигляді долі держави довести до 50% від загального розміру Державного пенсійного накопичувального фонду на старті  реформи.

Отже, з урахуванням відповідних коректив до плану реформи пенсійного забезпечення, цілком доречним було б запровадити наділення вкладників Ощадбанку, як тих, що не досягли пенсійного віку, так і тих, хто вже отримує  пенсію, додатковими до загального порядку персональними (іменними) антиінфляційними облігаціями Кабінету міністрів України в портфелі Державного пенсійного накопичувального фонду в рахунок погашення заборгованості по вкладам Ощадбанку СРСР навіть з інфляційними нарахуваннями з 1996 року по рік надання ними згоди на таке відшкодування.

Саме такі кроки держави можуть стати найбільш соціально справедливими для її громадян і цілком сприятними для держави. Адже з лицьового рахунку на конкретного громадянина з започаткуванням пенсійної реформи йому буде нараховуватися та видаватися додаткова до основної пенсія. А залишки на рахунках накопичувального пенсійного фонду після смерті вкладника так само відійдуть у спадщину. Тож, вже зараз пенсіонери зможуть отримувати збільшену пропорційно до розміру суми вкладів Ощадбанку СРСР в структурі лицьових рахунків в пенсійному накопичувальному фонді пенсію. А їх спадкоємці з часом живими грошима після смерті вкладників отримають з накопичувального пенсійного фонду залишки з лицьового рахунку вкладника або за власним бажанням зможуть приєднати спадок до вже своєї власної суми в накопичувальному фонді. Треба лише передбачити такий порядок при подальшому реформуванні пенсійної системи.

За таких обставин держава виграє більш, ніж втричі:

1)                 Позбавляється марних витрат на створення та адміністрування діяльністю численних додаткових бюрократичних установ у вигляді Державного фонду накопичення коштів для повернення заощаджень громадянам України  чи по контролю за виплатами в Ощадбанку, проведення операцій з золотовалютними резервами Нацбанку

2)                  Безболісно для себе та без провокації 30-40% інфляційних сплесків,  внаслідок виплат при додатковому друку нічим не забезпечених пустих папірців, враз розрахується з вкладниками.

3)                 Погашення своїх зобов’язань перед вкладниками плавно та безболісно для бюджету розпорошить на десятки років, реалізувавши змішаним монетарно-немонітарним методом та досить простим шляхом остаточне вирішення болючої, такої, що майже немала виходу проблеми.

4)                 Позбавиться перспективи при затягуванні вирішення проблеми подання вкладниками численних позовів до Європейського суду з прав людини проти держави

5)                 Всупереч пропозиціям окремих високопоставлених науковців, держава не втратить контроль над Ощадбанком, який вже готові поглинути так званні стратегічні інвестори шляхом скупки привелігійованих акцій у населення. І, без сумніву, вже завтра у одного з їх наступних власників таких акцій буде за 10 мільярдів гривень, що відкриє йому шлях до конвертації останніх у прості акції з наступним приборканням Ощадбанку.

Усі ми добре пам'ятаємо досвід впровадження приватизаційних та компенсаційних сертифікатів, в результаті якого громадяни України отримали приватизаційні та компенсаційні сертифікати лише в кількості 30% від випущених, а реально їх було використано й того вдвічі менше - 15%. Це не вигадка – це дані Національного банку України.

Точно так ошукані вкладники продадуть за чверть вартості будь-які папери, які держава запропонує їм як компенсаційні внески, а потім ці папери акумулюються в тих же самих руках відомих нам олігархів, які в чергове вдало примножать своє особисте багатство за вже не раз опробованою ними хибною схемою розподілу національних багатств.

Але зараз знов-таки роздаються хибні пропозиції щодо введення в обіг різного роду так званих у лапках «цінних паперів» на пред'явника – компенсаційних ощадних облігацій, що видаватимуться в рахунок погашення заборгованості держави по вкладах населення в державних фінансових установах.

Компенсаційні ощадні облігації начебто будуть видаватися кожному вкладнику державних банківських установ відповідно до суми його грошових заощаджень на банківських рахунках.

Але це прямий крок до марнотратства державних коштів та корупційних посягань на них з боку бюрократії!

Прихильники “облігаційної” схеми погашення заборгованості називають її перевагами визначений термін погашення облігацій. Громадяни, мов, матимуть інформацію щодо термінів, в межах яких вони отримають грошові кошти в рахунок погашення заборгованості. Уряд матиме час для стабілізації ситуації з погашенням заборгованості та концентрації зусиль в цьому напрямку.

Але пустих обіцянок урядів ми вже начулися. А віз і нині там. То треба не обіцяти, а запроваджувати дієві заходи, а не друк чергових пустих папірців. Бо інфляція нікуди не дінеться, а вирішувати питання з часом доведеться практично з початку.

Тому такий шлях повернення заощаджень власникам Ощадбанку СРСР - через випуск цінних паперів - є хибним та недоцільним з точки зору суспільних інтересів, бо, -

-              по-перше, у населення немає довіри до емітента, що буде випускати ці облігації, тобто, до уряду;

-              по-друге, це неминуче буде підставою для виникнення спекуляцій навколо таких виплат, що також не піде на користь справі.

Що ще точно не треба повторювати, так це звільняти вкладників від оплати за житлово-комунальні послуги, електричну енергію, тверде паливо, газ; придбання ліків, лікування, ортопедичне та стоматологічне протезування; встановлення телефону, оплату послуг електрозв'язку, як пропонується в проекті Петра СИМОНЕНКА.

Бо порочна практика таких виплат в минулому на прикладі звільнення від оплати житлово-комунальних послуг розбещує споживачів таких послуг, лише веде до збільшення заборгованості за такими послугами, адже інші споживачі, які до того справно сплачували за послуги, нерідка також стають сталими неплатниками та боржниками, поруч з громадянами яких виключно соціальний статус призвів до виникнення боргів.

За окресленою Концепцією держава може запровадити низку різних методів повернення заощаджень і розпочинати їх втілення вже сьогодні, не відкладаючи у довгий ящик. Однак перед тим варто врахувати наскільки вони можуть вплинути позитивно чи негативно на процеси в економіці, чи мінімізують вони ризики зростання інфляції, чи не призведуть до кризи у сферах економіки, чи застосування їх буде приносити дохід державі і зменшувати державний борг.