П`ЯТЬ ГОЛОВНИХ НЕБЕЗПЕК НОВОЇ ГОМО-ІНІЦІАТИВИ УРЯДУ

Уряд Миколи Азарова 19 лютого подав до Верховної Ради України відверто прогомосексуальний законопроект № 2342. Назва – «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні». Отже, в чому реальна небезпека та трагедія цього законопроекту?

1. У разі ухвалення закону, вперше в Україні на законодавчому рівні з’явиться поняття «сексуальна орієнтація» (зміна статті 2 Кодексу законів про працю). Після цього уряд і парламент не можна буде спинити від подібних і ще гірших ініціатив. Далі слідуватиме надання додаткових прав представникам сексменшин (легалізація одностатевих «шлюбів», першочергового права всиновлення ними дітей) та повне зелене світло для ЛГБТ, які не тільки руйнують сім`ю, але і всі підвалини здорового суспільства.

2. Вводяться безпрецедентні поняття на законодавчому рівні, а саме – непряма дискримінація, оголошений намір про дискримінацію, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації (ст. 1 та 5 ЗУ Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні).

Що це означає? Це означає, що все, що ви могли б зробити чи не зробити і це кимось із представників сексменшин буде представлено як непряма дискримінація – то це вже буде вважатися дискримінацією – прямою, непрямою, наміром чи підбурюванням!

Або якщо Ви захотіли сказати в церкві чи в робочому колективі, що гомосексуалізм це гріх чи збочення, то це буде розцінено не тільки як намір про дискримінацію, але і підбурювання цілої громади до дискримінації. І тоді ви не просто за це понесете звичайну відповідальність, але адміністративну і навіть кримінальну.

3. Законопроектом розширено рівні відповідальності включно із кримінальною. Якщо чинний закон передбачає лише відповідальність, яка передбачена законом, то цим законопроектом вже чітко передбачені можливі форми відповідальності, а саме адміністративна, цивільна і кримінальна (ст. 16 ЗУ Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні). І що найгірше, свою невинуватість будете зобов`язані доводити Ви, а не представник сексменшин.

4. Одна з найгірших гомосексуальних ініціатив у ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, а саме – у разі наведення позивачем фактів, які дозволяють припустити, що мала місце дискримінація, обов'язок доказування необґрунтованості позовних вимог у цій частині покладається на відповідача. Тобто, вже не геї будуть змушені доказувати, що ви їх дискримінували (наприклад, під час церковної проповіді назвали, що це гріхом чи збоченням). А вже священнослужитель буде зобов'язаний доводити, що він нікого не дискримінував. У разі запровадження цієї норми слід чекати величезну кількість позовів і найперше до священнослужителів та всіх моральних людей чи організацій.

Це реальний спосіб для сексменшин закрити рота всім, хто скаже, що вони «не такі»!

5. Законом вводиться чітка заборона для ВСІХ, а саме: органам державної влади і місцевого самоврядування, їх посадовим особам, юридичні та фізичні особи, тобто, звичайним громадянам, здійснювати будь-яку дискримінацію, намір про дискримінацію, непряму дискримінацію, підбурювання до дискримінації (ст. 6 ЗУ Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні).

Ось вам і принцип закритого рота!

Отже, друзі, хто думав, що нам ще далеко до Сполучених Штатів чи до Західної Європи, де вже священнослужителі та люди доброї совісті бояться говорити, що гомосексуалізм – це гріх? «Ласкаво просимо» до такої ж України у разі прийняття законопроекту №2342!

Що можна робити в такій ситуації? Головне не мовчати і не бути байдужими! Що найменше – дайте цю статтю іншим, починайте кампанії у соціальних мережах, пишіть листи Президенту, головам фракцій Верховної Рад, робіть пікети і все, що можливо! Тільки не мовчіть!

звернення президента МБФ« Відродження Віфсаїди» Шевченко Н. Ю.

                                                                            

                         ЗВЕРНЕННЯ      

    До   Голови Верховної Ради України,

  Народного депутата Верховної Ради України

  Литвина Володимира Михайловича

         Від імені батьків українських сімей, які глибоко обурені та стурбовані внесенням на розгляд до Верховної Ради законопроекту № 2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації в Україні», висловлюю своє непокоєння з приводу прийняття і введення якого в дію означатиме встановлення диктатури сексуальних збоченців і дискримінації здорової більшості народу України.

Оскільки цей законопроект спрямований на захист інтересів сексуальних меншин – гомосексуалістів, він фактично позбавляє суспільство можливості вільно висловлювати своє відношення до відкритої пропаганди нетрадиційної орієнтації. 

16.03.2013 р. Священний Синод УПЦ звернувся до Президента, Прем’єр-міністра та Голови ВРУ з приводу неприпустимості такого закону.

28.03.2013 проти анти дискримінаційних ініціатив Уряду виступила Рада Церков України, направивши відповідні звернення Президенту, Прем’єр-міністру, Голові ВРУ та головам фракцій.

Відкрито до цього заявляє у зверненнях своє ставлення очолюваний мною  Міжнародний благодійний фонд « Відродження Віфсаїди».

Декларація «Про негативне ставлення до явища гомосексуалізму та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)» від 15.05.2007 р., підписана главами усіх українських конфесій, категорично проти того, щоб гомосексуальний спосіб життя й поведінка трактувалися як природні, нормальні й корисні для суспільства й особистості.

Крім того, як відомо, організації, що пропагують одностатеві відносини намагаються розповсюдити свій вплив на шкільну молодь. Різноманітні міжнародні організації постійно намагаються проводити у школах тренінги та інші подібні заходи, що містять матеріали про нетрадиційну сексуальну орієнтацією. Вказані міжнародні організації згідно законопроекту №2342 зможуть вимагати притягнення до відповідальності за дискримінацію осіб, які намагатимуться їм протидіяти із метою захисту своїх дітей.

Таким чином, збоченцям не мають право відмовити при прийомі на роботу у всі дитячі заклади України (дитячі садочки, школи, лікарні, гуртки та секції). Це являє страшну небезпеку для психічного, фізичного та духовного здоров’я дітей та молоді, адже негативні наслідки контактів сексуальних збоченців (ЛГБТ та ін..) доведені неупередженими вченими, в т. ч. американськими, та статистичними даними, згідно з якими 73% гомосексуалістів мають стосунки з хлопчиками молодше 19 років та більше 33% вчинили злочин проти дітей. Також це призведе до поширення епідемії венеричних хвороб та СНІДу, збільшення кількості самогубств серед молоді, адже гомосексуалісти є основною групою ризику захворюваності на СНІД.

         Стародавні  міста гомосексуалістів Содом і Гоморра спіткала катастрофа - гнів Божий знищив їх з усіма їх жителями. Таким чином приймаючи цей Закон ви закликаєте гнів Божий на всю Україну.
Ми, православні батьки України, закликаємо Вас відмовитися від прийняття законопроекту, не допустити прийняття цього антилюдського і антихристиянського закону. Інакше Боже відплата досягне Вас і Ваших нащадків до третього коліна ще при Вашому житті.

Зважаючи на вищевикладені аргументи, ВИМАГАЄМО:

Відхилити законопроект №2342 “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні, як такий що грубо порушує права дитини та зневажає традиційні цінності українського народу.

З метою захисту суспільства та дітей від негативного впливу, терміново розглянути у другому  читанні законопроект № 8711. 
 Проявіть активну громадянську позицію!

З повагою,

від імені  МБФ « Відродження Віфсаїди»

президент Шевченко Н.Ю.

03.04.2013 р.

Чи є недозрілим громадянське суспільство в Україні?

            

             Шевченко Ніна Юріївна                                                   

            Генеральний директор представництва  Товариства

           «Україна – Америка » в Україні,

           Віце-президент Товариства « Україна - Америка»,

           президент МБФ « Відродження Віфсаїди», 

           голова комітету « З питань Північної Америки і

           Південної Америки» Громадської ради  при МЗС

           України  другого скликання 

         Українське громадянське суспільство споріднено розподілилось на дві площини: одна – на тих, які фінансуються, а друга площина – це інститути громадянського суспільства, які за членські внески ледь виживають – жевріють.

Визначальним та пріоритетним вектором зовнішньополітичного розвитку України для мене є євро інтеграційний вектор.

 Європейська перспектива повинна стати об’єднувальним чинником консолідації для  переважної  більшості  політичних  сил  України.

Вважаю, що народ України  має пов’язувати з європейською інтеграцією підвищення стандартів життя та стабільність свого майбутнього, оскільки Угода про асоціацію між Україною та ЄС забезпечить доступ  України до найбільшого у світі внутрішнього ринку та надасть значні переваги у торгівлі та залученні інвестицій.

Проте Україна мусить продемонструвати свою чітку політичну волю та зробити рішучі кроки задля того, аби стати ще ближчим партнером Європейського Союзу.

Для цього Україна повинна зробити останні кроки, які дозволять їй на Третьому саміті Східного партнерства, який відбудеться у Вільнюсі 28-29 листопада 2013  р., зміцнити ці життєво важливі відносини з найближчими сусідами.

 Україна  має провести реформи, що були погоджені під час останнього   Саміту та впровадити  реформи  в рамках Порядку денного асоціації Україна - ЄС.

Тому  українська влада разом громадянським  суспільством  має зробити важливі послідовні кроки   на  подальше забезпечення  виконання рекомендацій щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, викладених  у резолюціях Європейського Парламенту та висновках Ради ЄС.

Керівництво держави, реалізуючи курс на європейську інтеграцію, приділяє значну увагу розвитку громадянського суспільства в Україні.

Під час  зустрічі в  Секретаріаті  КМУ 21 лютого 2013 р. міністр закордонних справ Леонід Кожара представив головам громадських рад пріоритетні напрямки роботи МЗС України, зокрема поінформував про заходи, що здійснюються у сфері євроінтеграції та розширення торговельно-економічних відносин України.

Орієнтовним планом консультацій МЗС України з громадськістю на 2013 рік передбачено проект «Залучення інститутів громадянського суспільства до реалізації пріоритетів головування України в ОБСЄ у 2013 році».

 Заплановано відкрите засідання Громадської ради стосовно реалізації пріоритетів головування України в ОБСЄ.

Перше  засідання  новоствореної Громадської ради 13 лютого 2013 року відкрив  заступник чільника МЗС України Руслан Демченко, який, привітавши новобраний склад Громадської ради при МЗС України , зазначив: «МЗС розраховує на подальшу конструктивну та плідну взаємодію з Громадською радою з метою успішної реалізації зовнішньополітичних пріоритетів».

МЗС  очікує від Громадської ради конструктивної і плідної роботи.

Новий склад Громадської ради при МЗС України було обрано на Установчих зборах, які відбулися 12 лютого ц.р. У зборах взяли участь представники 307 громадських організацій України  із 335, які були допущені до участі.

Значний інтерес, проявлений з боку громадських організацій до участі в Установчих зборах, свідчить про їх увагу до діяльності Міністерства закордонних справ України та успіх спільної роботи з попереднім складом Громадської ради, а також підтверджує важливість подальшої активної співпраці зовнішньополітичного відомства України з громадянським суспільством.

Установчі збори прийняли рішення про створення Громадської Ради у кількості 75 організацій, які були обрані голосуванням.

Таким чином, в новообрану Громадську раду при Міністерстві закордонних справ України увійшли реальні, саме реальні ІГС, відомі  як в Україні так і у світі.

Серед інших на зборах були присутні різноманітні соціологічні  експертні організації, які  працюють на дуже «цікавих» умовах дуже «цікавих» грантових фондів,  створених в Україні, штаб-квартири яких є за кордоном.

Увійшовши в різні громадські структури при Міністерствах, адміністраціях та відомствах доповідають своїм «донорам», що увійшли, а  далі - своїми сумнівними грантовими експертизами створити собі імідж начебто  у зовнішній політиці, ідучи брутально по головам інших інститутів громадянського суспільства, тим самим « опустивши » їх «нижче колін». Ось такий реальний прагматизм соціологічно – експертних - «профільних організацій, що консультували МЗС України протягом багатьох років».

Після рейтингового голосування у нову Громадську раду при МЗС України  увійшли ті громадські організації, які  відомі в Україні та за її межами і вже, звичайно ж,  не «профільні організації, які консультували МЗС протягом багатьох років».

Організації – порадники МЗС України, які не потрапили до ГР при МЗС України,  СТВОРЮЮТЬ РІЗНІ ШУМОВІ ЕФФЕКТИ.

            Виходить, що  тепер   представники  Міністерства закордонних справ  України, яке  має купу Експертних департаментів і дослідницьких служб, повинні поблажливо розповідати за кордоном про грантодавців так званих «профільних організацій, які консультували МЗС протягом багатьох років» ?

Те, що МЗС співпрацює з їхніми візаві в Україні і користується послугами цих «профільних організацій, що консультували МЗС України протягом багатьох років» - ЦЕ НIСЕНIТНИЦЯ, ЩО НЕ МАЄ ЖОДНИХ ПІДТВЕРДЖЕНЬ!

Тому вже сьогодні слід зазначити, і генеральні директори, і директори, і менеджери середньої ланки різних там ініціатив, соцопитувань і фондів, не потрапивши в ГР при МЗС України, втратили при цьому контроль в Громадській раді нового скликання. Тепер вони  звичайно ж здійняли галас, оскільки  вже втратили  не тільки свій авторитет, а  втратили  також і довіру своїх благодійників і грантодавців.

            Далі,  запропоновані новообраним главою  посвідчення для всіх членів Громадської ради,  викликали незрозумілу реакцію: чи то заздрість, чи то жах у представників аналітичних центрів - членів минулого ради. Їм же не потрібні були посвідчення, що ідентифікують їх, як представників громадянського суспільства, оскільки  вони користувалися зовсім іншими перепустками - паперами з іншими номінаціями портретного жанру.

А власне, хто забороняв шановні добродії і добродійки,- спеціалісти з «соціологічно-експертних наук», приходити на засідання  Правління ГР, проводити і приймати участь у засіданнях комітетів і комісій, а також вести організаційну роботу в колишній Громадській раді при Міністерстві закордонних справ України?

Наприклад, комітет № 4 « З питань Північної Америки і Південної Америки», очолюваний мною, проводив свої засідання сім разів впродовж 2012 року офіційно, в тому числі два рази за участю профільного управління МЗС України, не рахуючи круглих столів та міжнародних конференцій. В комітеті працювало 14 членів Громадської ради, а також працювали асоційовані члени в якості експертів, деякі з яких зараз увійшли до нового складу. Кожне засідання комітету було відкритим, на які я офіційно запрошувала всіх членів Правління ( голову ГР, заступників і голів комітетів ГР, в тому числі і всіх тих, хто зараз сурмить на кожнім розі, що їм не давали працювати, бо  ніхто  з  них  жодного разу не відвідав заходи, на які їх запрошували ).

Хочу подякувати МЗС України, в особі профільного управління, а також   Департамент інформаційної політики МЗС України за увагу до роботи очолюваного мною комітету. Для  підтвердження  роботи нашого комітету  під час засідань були зроблені фото, з якими можна ознайомитись на сайті.

Крім того, нашим комітетом була проведена в 2013 році громадська експертиза фінансової діяльності   МЗС України. Якщо я не помиляюсь, цього не зробив жодний з комітетів чи аналітичних центрів Громадської ради, які вважають, що вони співпрацювали з МЗС України з 2000 року.

Напрошується ще одне цікаве запитання до обурених представників аналітичних центрів: « А що Ви тоді збиралися робити в Новій Громадській раді   при МЗС  зараз?

Будь-який  досвідчений юрист не може заперечити той факт, що  Постановою № 996 не передбачено  формування  громадських рад   за профільною ознакою,  тим паче  по  так званим сумнівним експертним факторам.

Оскільки, згідно пункту 6 Типового  Положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада  2010 р. № 996 « Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики » (надалі – Положення):  « до складу громадської ради можуть бути обрані представники громадських,  релігійних,  благодійних  організацій,   професійних спілок  та їх об'єднань,  творчих спілок,  асоціацій,  організацій роботодавців,  недержавних засобів  масової  інформації  та  інших непідприємницьких товариств і установ, легалізованих відповідно до законодавства   України   (далі   -    інститути    громадянського суспільства) ».

А пунктом 7 вищезазначеного Положення зазначено : «Склад  громадської  ради  формується  на установчих зборах шляхом рейтингового голосування за  кандидатури,  які  добровільно заявили  про  бажання  брати  участь  у роботі громадської ради та внесені інститутами громадянського суспільства. Кількісний склад громадської  ради  визначається  установчими зборами».

 За рішення щодо    граничної кількості -  75  членів ГР - проголосували більшість делегатів Установчих зборів. Всім, хто не ввійде до ради було запропоновано працювати в якості  експертів, оскільки, як вбачається з минулого досвіду,  -  для   зібрання необхідного  кворуму та  вчасного  прийняття рішень, кількість членів ради   не  може бути необмеженою.

Присутні в залі активно брали участь в процесі роботи Установчих зборів і підтримували запропоновані пропозиції.

А на рахунок експертів у сфері зовнішньої політики, які одночасно є фахівцями щодо діяльності зарубіжних церков в Україні, яким не вдалося пройти до складу Громадської ради при МЗС України, - то напевно їм треба було започаткувати  Експертну раду і йти туди, а не в Громадську! І, звичайно, якщо в минулій Громадській раді деякі керівники комітетів були  пасивними, то зараз вони  змушені   визнавати факт своєї безпорадності, констатуючи перед пресою про причину «прогулів»: « … не вдавалося зібрати кворум - не приходили люди Аделаджі, які були в минулому складі Громадської ради ".

На жаль, доводиться також констатувати і той факт,  що їх рейтинг, як і авторитет вичерпався вже тоді, бо членів ради -  прихожан церкви « Посольства Божого» можна було б люб’язно замінити  на парафіян православної церкви Московського патріархату,  до якої вони час від часу  ходять самі.

А можливо  замовні грантові експертизи перестали бути цікаві МЗС  України?

Останнім часом експерти і соціологи у сфері зовнішньої політики перестали цікавити українське суспільство, український парламент, міністерства і відомства,  а вже тим більше таке зовнішньополітичне відомство,  як МЗС України, хіба що різні науково - експертні « висновки », які створені на грантові субвенції (прошу не плутати з Громадськими радами).

Можливо краще порадять МЗС України найбільш прогресивні  представники ІГС – люди з активною громадянською позицією?

 І врешті - решт, визначіться, будь - ласка, шановні члени минулої Громадської  ради при МЗС України:« Або Вам Аделаджа в ГР не потрібен, або Ви без його участі не можете нічого в ГР зробити, натомість плідно співпрацюєте з представниками інших церков, центри  яких знаходиться за кордоном? »

То чи не черв’ячок у вигляді жаби вас з’їдає?

І що  власне зробили для підняття іміджу України на міжнародному рівні  «профільні організації,  що консультували МЗС України протягом багатьох років», зокрема перебуваючи у Громадській раді  при МЗС України впродовж більш ніж трьох років?

Таким чином, напрошується висновок: громадянське суспільство як недозрілі сливи: скільки не їж - все гірко!

Бо це таки - не стільки пошани, скільки роботи й відповідальності!