Существенные изменения в сфере упрощенной системы налогообложения в 2012 году

 2012 год в сфере налогов запомнился тем, что 1 января вступили в силу изменения в Налоговый кодекс Украины относительно упрощенной системы налогообложения учета и отчетности. Они определили практически новые условия работы на едином налоге.

Плательщики и ставки единого налога

До 01.01.2012 плательщики единого налога делились на две группы: физические лица – предприниматели и юридические лица.

С 01.01.2012 они стали делиться на четыре группы, а с 12.08.2012 – на все шесть по таким ключевым признакам:

Группа	Статус	Наемные работники	Виды деятельности	Доход за год (грн.)	Ставка единого налога
1	Физические лица – предприниматели	Нет	• розничная продажа товаров с торговых мест на рынках; • оказание бытовых услуг населению	До 150000	Фиксированная: от 1 до 10 % минимальной заработной платы на начало года (в месяц)
2	Физические лица – предприниматели	Не более 10	• оказание услуг (в т. ч. бытовых) плательщикам единого налога и/или населению; • производство и/или продажа товаров; • деятельность в сфере ресторанного бизнеса	До 1000000	Фиксированная: от 2 до 20 % минимальной заработной платы на начало года (в месяц)
3	Физические лица – предприниматели	Не более 20	Любые, разрешенные плательщикам единого налога	До 3000000	Процентная: 3 % дохода (НДС дополнительно) или 5 % дохода (НДС включен в единый налог)
4	Юридические лица	Не более 50	Любые, разрешенные плательщикам единого налога	До 5000000	Процентная: 3 % дохода (НДС дополнительно) или 5 % дохода (НДС включен в единый налог)
5	Физические лица – предприниматели	Не более 20	Любые, разрешенные плательщикам единого налога	До 20000000	Процентная: 7 % дохода (НДС дополнительно) или 10 % дохода (НДС включен в единый налог)
6	Юридические лица	Не более 50	Любые, разрешенные плательщикам единого налога	До 20000000	Процентная: 7 % дохода (НДС дополнительно) или 10 % дохода (НДС включен в единый налог)

Такие изменения бизнес (чаще небольшой) воспринял с воодушевлением.

Сами посудите, небольшая аудиторская компания – плательщик единого налога в 2011 году (по старым правилам) могла заработать до 1000000 грн. и заплатить с этого 10 % налога (при ставке 10 % НДС входил в единый налог). И при этом, начиная где-то с конца ноября, ей приходилось уговаривать клиентов не платить ей денег (без крайней необходимости), чтобы не превысить лимит, а подождать января.

А в 2012 году ей «разрешили» заработать уже 5000000 грн. и заплатить при этом 5 % от дохода.

Конечно, сначала было много вопросов и сложностей (потому что опять пришлось работать по-новому), но постепенно все наладилось.

Ограничения относительно плательщиков единого налога

Кроме видов деятельности, которые не могут осуществлять плательщики единого налога, стоит обратить внимание на следующие важные ограничения:

• плательщиками единого налога не могут быть нерезиденты;

• плательщиками единого налога не могут быть юридические лица, в уставном капитале которых доля юридических лиц – неплательщиков единого налога составляет 25 % или более;

• плательщики единого налога должны осуществлять расчеты исключительно в денежной форме (наличной и/или безналичной).

Доходы плательщиков единого налога

Следующие поступления не включаются в доходы плательщиков единого налога:

Физические лица – предприниматели	Юридические лица
суммы налогов и сборов, удержанных (начисленных) при выполнении функций налогового агента, и суммы единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование
суммы НДС
суммы возвратной финансовой помощи, полученной и возвращенной в течение 12 месяцев
суммы кредитов
суммы целевых средств, поступивших из государственных фондов и бюджетов
предоплата, которая возвращается в результате возврата товара, расторжения договора
суммы оплаты товаров (работ, услуг), реализованных в период уплаты налогов и сборов на общей системе
суммы излишне уплаченных налогов и сборов, которые возвращаются из бюджетов и фондов
пассивные доходы (проценты, дивиденды, роялти, страховые выплаты и возмещения)	полученные дивиденды
доходы от продажи движимого и недвижимого имущества, которое используется в хозяйственной деятельности	суммы средств, полученных по внутренним расчетам между структурными подразделениями
	взносы участников плательщика единого налога в его уставный капитал

Необходимо также отметить следующие особенности определения дохода:

• при продаже основных фондов юридическими лицами в доход включается разница между ценой продажи и балансовой стоимостью основных фондов;

• доходом поверенного, агента является только сумма его вознаграждения.

Последствия нарушения требований, установленных для плательщиков единого налога

В случаях нарушения установленных ограничений для плательщиков единого налога наступают два основных последствия:

• уплата единого налога в большем размере;

• переход в другую группу плательщиков единого налога (если соответствует установленным для такой группы требованиям) или переход на общую систему налогообложения.

Плательщики единого налога – физические лица (это первая – третья и пятая группа) в случае нарушения должны будут заплатить налог по ставке 15 %, а юридические лица – в двойном размере от их ставки.

Особенности взаимодействия плательщиков налогов и сборов на общей системе налогообложения с плательщиками единого налога

С 01.04.2011 по 31.12.2011 действовало ограничение, согласно которому плательщикам налога на прибыль было запрещено включать в расходы суммы, уплаченные физическим лицам – предпринимателям на упрощенной системе налогообложения за приобретенные у них товары (работы, услуги), кроме работ (услуг) в сфере информатизации. Из-за этого ограничения многие потеряли заказчиков и доход. Те же, кто сумел «выжить» и не успел «закрыться», 01.01.2012 получил долгожданный подарок: это ограничение было снято.

Порядок перехода на упрощенную систему налогообложения

С 01.01.2012 свидетельство плательщика единого налога выдается бессрочно. В связи с этим ежегодный ритуал получения нового свидетельства (который мог длиться, например, с декабря по февраль) наконец-то ушел в историю.

Только что зарегистрированные субъекты хозяйствования (физические и юридические лица) могут сразу перейти на упрощенную систему налогообложения, подав заявление в налоговый орган до окончания месяца, когда произошла регистрация.

Плательщик налогов и сборов на общей системе налогообложения может принять решение о переходе на упрощенную систему налогообложения один раз в календарный год. Для такого перехода он должен в течение предыдущего календарного года соответствовать критериям, установленным для плательщиков единого налога определенной группы. В таком случае он должен не позже чем за 15 календарных дней до начала квартала подать заявление в налоговый орган.

Пожалуй, это тот редкий случай, когда бизнес искренне порадовался изменениям в налоговом законодательстве.

Для малого бизнеса это событие точно заслуживает быть в ТОП-10. А если вспомнить, что плательщик единого налога обычно:

• не жалуется,

• не просит помощи у государства,

• кормит себя и свою семью,

• кормит своих сотрудников и их семьи,

• создает товары и услуги

• и просто с надеждой (а то и с оптимизмом – что еще удивительней) смотрит в будущее,

то новые правила, которые дают ему больше возможностей спокойно работать, нужно, наверное, рассматривать как ТОП-10 для экономики в целом.

 (источник - « Компетентное мнение»)

 

Дорогі друзі і читачі мого блогу!

Вітаю вас з Новим 2013 роком та  Різдвом Христовим!

Нехай цей рік стане для вас роком зміни на краще. З легкістю відпускайте все старе для того, щоб отримати щось більш прекрасне. Очікуйте позитивних змін! Бажаю перемог, достатку, благодаті і благословень!
Дозвольте також від усього серця привітати
Вас з Різдвом Христовим!
Бажаю, щоб з Вашої пам'яті ніколи не
стиралася важливість та унікальність
Небесного подарунка від Бога - народження Сина
Божого.
Нехай усвідомлення цінності цього допоможе Вам
жити і поширювати
праведність, радість і мир там, де Ви
перебуваєте.
Нехай народження Ісуса оновлюється у Вашому
житті кожен день і в ньому завжди
буде помітна сила Різдва.
Нехай народження Спасителя допоможе і Вам стати
Спасителем для інших!

Молюся, щоб Господь піднімав Вас, щоб Його
світле обличчя освітлювало Ваш
шлях, а Його милість не покидала вас.

Щиро Ваша,
Ніна Шевченко

З 16 грудня заборонено курити в ресторанах, кафе і барах України

             З 16 грудня 2012 р. вступив в дію жорсткий "антитютюновий" закон
  Цей закон Верховна Рада прийняла півроку тому, а набуває він чинності лише16 грудня.
Закон жорстко звужує "простір свободи" курців і передбачає несмішні штрафи, наприклад, для закладів–порушників — від тисячі до десяти тисяч гривень, пише "Україна молода".
За задумом авторів документа (а в єдиному пориві на захист здоров’я нації об’єдналися представники всіх політсил "старої" Ради - і "головний медик" Партії регіонів Тетяна Бахтєєва, і депутат від НУНС Леся Оробець, і комуніст Євген Царьков та інші), шести місяців цілком достатньо, аби суспільство підготувалося до війни з курінням.
Але, як з’ясувала "УМ", відповідальні "бійці" — а це насамперед заклади громадського харчування — не зовсім розуміють "букву закону". Невідомо, хто контролюватиме його дотримання. Чи вдасться розігнати дим над країною невиправних курців?

Де не можна
Закон наголошує на забороні паління в місцях, де й так для курців існують певні моральні перестороги, наприклад, на дитячих та спортивних майданчиках, у медичних, освітніх закладах. Новий закон іде у наступ: курити не можна також у під’їздах житлових будинків, у ліфтах і таксофонах, у приміщеннях закладів культури, у громадському транспорті, в тому числі й міжнародного сполучення. Удар по «молодіжному» курінню — заборона палити на стадіонах, не тільки закритих, а й відкритих.
Отож поїзд тепер стане, як літак, і не тільки за ціною: купив квиток, сідай, їдь і жуй своє нікорете або чекай найближчої станції, щоб жадібно зробити пару затяжок. Із 16 грудня тамбур для курців закривається. Якщо вас упіймають «на гарячому», штраф — від 51 до 175 гривень. Але якщо ці гроші схоче стягнути провідник, то не піддавайтеся — він не має права. Його самого, а радше — адміністрацію залізниці, до якої належить цей потяг, можуть оштрафувати, якщо в тамбурі стоятиме попільничка. На суму від тисячі до десяти тисяч гривень. Проте на скільки «штук» заважить та нелегальна попільничка — на одну, три чи на сім тисяч, — законодавчі норми не визначають. Незрозуміло також, хто, крім представника міліції, повноважний стягнути штраф.
Обмежує закон і курців, які відвідуватимуть бари, кафе, ресторани та всілякі «чайні» й «закусочні», де їдять, п’ють і, як правило, багато курять. У цих, офіційно кажучи, закладах громадського харчування новий закон забороняє не лише тютюнопаління, а й кальян та чомусь навіть електронні цигарки. Проте зважте на важливу обмовку — в законі йдеться про «закриті заклади громадського харчування». Крім того, стаття 15–2 залишає певні можливості для тих ресторацій, які не хочуть втратити клієнта–курця.

Шпарина для диму
«Власник закладу чи орендар... зобов’язаний або повністю заборонити куріння в приміщеннях, або відвести спеціальні місця для курців, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити біля таких місць інформацію про шкоду куріння для здоров’я», — гласить стаття 15–2. Нагадаємо, згідно з попереднім Законом про обмеження місць куріння, що діє з 2010 року, ресторани вже створили «резервації» для тютюнозалежних клієнтів — відвели для них не більше, ніж 50% своєї площі. Новий закон (що, власне, є поправками, удосконаленням свого «попередника») не вказує, скільки місця можна віддати курцям. Позаяк навряд чи хтось iз рестораторів стане руйнувати стіни й підводити витяжку до «сигарентних місць», вся надія — на таємничі «інші засоби для видалення диму». Які саме, бідкаються ресторатори, чи достатньо буде упаковки сорбентів, щоб не прийшли захланні перевіряючі й не «впаяли» штраф за «неправильність» підібраних засобів? Це може коштувати закладу 3400 гривень. А в тому, що кількість рейдів перевіряльників після 16 грудня зросте, власники закладів громадського харчування не сумніваються.
Більшість рестораційних мереж, куди зверталася «УМ», збираються обладнати місця для курців на вулиці, простіше кажучи, встановити урни та, в кращому разі, лавки біля них. «Якщо ресторан має терасу або ж літній майданчик, то, теоретично, можна буде курити там, — розмірковує PR–директор мережі ресторанів «Козирна карта» Лілія Загребельна. — Однак стосовно цього в законі не зазначено жодних регламентованих норм. Юристи сподіваються, що, ймовірно, днями з’являться уточнення».
А Федір Баландін, засновник кав’ярні–книгарні «Купідон», що в самому центрі Києва, має намір зовсім заборонити паління. В його затишному підвальчику збирається на посиденьки мистецька публіка — письменники, художники, арт–критики, словом, богема, яка в жодній країні світу не поводиться «так, як треба» і здоровий спосіб життя ігнорує. Якщо в «Купідоні» заборонять курити — перейдуть у кафе навпроти? «Не думаю, що закон вплине на відвідуваність, якщо він буде виконуватись усіма, в тому числі великими компаніями», — твердить пан Баландін.

Етапи великого шляху
На інтернет–форумах можна прочитати волання затятих курців, мовляв, новий закон — це дискримінація значної частини українців. На це автор попереднього закону про обмеження паління, екс–міністр охорони здоров’я Микола Поліщук, відповідає: «Курці — не інваліди, можуть вчинити над собою певні зусилля для користі інших». Як не парадоксально, більшість затятих любителів «посмалити» визнає, що куріння — ЦЕ ПОГАНО. Згідно з соціологічними опитуваннями, близько 70 відсотків курців iз десятилітнім і більше «стажем» на запитання «чи хотіли б ви, щоб ваші діти палили», відповідають: «Ні»!
Новий закон є частиною антинікотинової політики, яка — в ідеалі — мусить створити враження про куріння як про непопулярне, табуйоване явище. Так, з 16 вересня набув чинності закон про заборону реклами тютюну. Це один iз небагатьох законів у нашій країні беззаконня, який виконується. Нехай не на «всі сто», але пачки новинок від відомих сигаретних брендів зникли з екранів ТБ і лайт–боксів. «Закон діє», — радіє Ганна Гопко, координатор коаліції громадських організацій «За вільну від тютюнового диму Україну». Чи так само ефективним буде наступний крок антинікотинової політики — «закон 16 грудня»? Адже одна справа — натиснути на продавців, а інша — зачепити інтереси споживачів, залежних від цигарки більше, ніж ті — від свого виду бізнесу.
Ганна Гопко впевнена, що вода камінь точить, тобто поступово курці призвичаяться до нових правил гри. Щоправда, громадська організація, яка клопочеться за незадимлену Україну, пропонує не вельми симпатичні засоби контролю за виконанням закону. «Якщо у ресторані хтось закурить, вимагайте в адміністрації попросити курця негайно припинити псувати повітря, — напучує пані Гопко. — Щоб був оштрафований заклад, ви маєте зробити запис у книзі скарг та пропозицій і подати заяву в обласне управління справ захисту споживачів». Стукацтво у нас, м’яко кажучи, не вітається з 1937 року, може, Ганна Гопко і вимагатиме в якомусь ресторані книгу скарг, бо їй так приписано за посадовими обов’язками, але ми сподіваємося на інший алгоритм подій, не такий обтяжливий для сумління.

Одного разу в Америці...
Слово «не можна» діє. Хоча б почасти. Згадаймо, що після запровадження закону 2010 року майже всі кав’ярні та ресторани таки створили окремі зони для курців. Бізнес не хоче мати зайвих клопотів із законом та тими «контролюючими органами», якi повертають його «букву» на користь власної кишені. Бізнес виявився більш законослухняним, ніж правоохоронці, які не штрафують за куріння на зупинках тролейбусів /автобусів, хоча, за законом 2010 року, мусять. Для індивідуума, і для суспільства в цілому, дуже важливим є проголошення заборони, це фіксується у свідомості, стверджують психологи. Наступний крок — контроль за дотриманням табу.
Тетяна Куценко, фахівець Інституту корекційної педагогіки та психології, вважає, що новий закон сприятиме «відваджуванню» українців від куріння. «Ти розумітимеш, що можливостей покурити стає все менше: на роботі — не можна, треба вийти на вулицю, а мороз і «облом» так далеко йти, у театрі — не можна, у потязі — не можна, на стадіоні — не можна, в ресторані — теж. Логічно, ти скорочуєш свою звичну норму цигарок, — розмірковує вона. — В ідеалі ти менше палиш або стаєш соціально ізольованою людиною, певною мірою, звісно».
Півроку тому Тетяна, яка не розлучалася з цигаркою більш як десятиліття, кинула палити. Без візитів до знахарів і «чудодійних» шаманів, у яких як матеріаліст не вірить, без жертовних переходів на нікорете, без оманливого зменшення «дози» з 15 цигарок щодня до 10, а потім 5, тобто без усіляких брехливих вигадок для слабаків, просто взяла — і відмовилася від куріння. Тільки так і треба кидати, впевнена Таня. Сила волі — це про неї, кажуть Тетянині подруги. Причин, підстав, мотивів було немало. Одна з них: молодій жінці не подобалося бути «ізгоєм» у компаніях чи ситуаціях, де не просто не палять, а де куріння неможливе. «Моє куріння створювало мені незручність», — каже Тетяна.
«Ну хоч у цьому Україна «відкриє Америку», — іронізує журналіст «УМ» Олена, 25 років куріння у легенях і в стилі життя. Ніхто з колег не уявляє її без цигарки. Але й Олена заявляє себе прихильником антитютюнового закону. Об’їздивши півсвіту, вона каже: жорсткішого, ніж у Сполучених Штатах, ставлення до куріння не бачила ніде. «За якихось тридцять років у США завдяки відповідній соціальній політиці сформувалося стійке тютюнонезалежне суспільство. Я провела в Америці місяць і потерпала, у більшості готелів було облаштовано максимум десяток номерів, де можна курити, українська делегація «билася» за ті номери; після кожної зустрічі в якійсь редакції ми, п’ятірка курців, вибігали, як скажені, шукаючи урну біля входу, де можна «вдовольнитися» в компанії ще якихось двох аборигенів–«ізгоїв», — розповідає Олена. — Людина з цигаркою у США виглядає як «трохи неправильна», щось на зразок самогубця, котрий прилюдно, неспішно плете собі мотузку. Там курять тільки оригінали чи нонконформісти. І, напевно, якби я жила в тому суспільстві, я курила б на знак протесту. Американське суспільство вкрай толерантне, тому курці в ньому не відчувають себе «інвалідами», лиш там складніше бути «просто курцем». Я не вихваляю США. Але саме там я зрозуміла, що суспільні табу, мотивовані державою, мають великий сенс».

ТІЛЬКИ ЦИФРИ
Згідно з соціологічними дослідженнями, 53 відсотки українців палять. Серед курців майже половина (42,3%) — жінки. Зростає тяглість до паління у підлітків: 41% школярів віком до 15 років пробували курити; 17% сказали, що курять щодня.

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ
58% жінок, які випалюють по пачці цигарок щодня, кажуть, що починали курити під дією особистих стресів. Переважно це втрати на любовному «фронті», рідше — розчарування в житті в юному віці, втрата батьків.
Соціологічні заміри фіксують найменше людей зі стажем куріння понад 10 років серед тих, хто починав пізно, тобто після 21 року. Таких в Україні тільки 11%. Решта затятих друзів цигарки започаткувала цю згубну звичку в 16–18 років.
42% курців стверджують, що хотіли б не курити, але не мають сили волі відмовитися від звички.  (Інф.: Рідна країна     Фото: tourinform.org.ua)

ВІТАЮ ВСІХ З МІЖНАРОДНИМ ДНЕМ ПРАВ ЛЮДИНИ!

 Протягом XX століття сталося ряд подій, які надовго, а можливо – і назавжди залишаться в пам’яті людства, в його історії. Однією з таких подій було прийняття 10 грудня 1948 р. в Парижі Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини. Дата прийняття Загальної декларації щорічно відзначається у всьому світі, як Міжнародний день прав людини.

Це перший в історії міжнародних відносин акт, в якому проголошено широке коло основних прав і свобод людини, до дотримання яких, повинні прагнути всі народи і всі держави. Загальна декларація була прийнята у вигляді резолюції Генеральної Асамблеї, і тому, згідно зі Статутом ООН, носить лише рекомендаційний характер. Проте нині права і свободи, проголошені в ній, розглядаються як юридично обов’язкові звичайні чи договірні норми.

Визначаючи універсальні міжнародні стандарти прав людини, ООН визнала, що вони не можуть залежати від кордонів країн і повинні бути однаково забезпечені на різних континентах. Жодна країна світу не може вільно порушувати права людини, виходячи зі своїх внутрішніх інтересів. Дотримання прав людини є турботою не лише конкретної держави, а й усієї міжнародної спільноти. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини не є внутрішньою справою тієї чи іншої країни. Права людини не мають кордонів.
Права людини не даруються державою, а належать кожному від народження. Всі права людини – громадянські, політичні, економічні, соціальні є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними. Вони є основою людського існування та розвитку.

На сьогодні важливо, щоб кожна людина знала свої права, щоб ці права стали цінністю, визнаною і державою, і суспільством. Основні положення цього документа в тій або іншій формі повторюються в багатьох міжнародних договорах, в конституціях держав-членів ООН.

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій відображені всі норми що проголошені Загальною декларацією прав людини та зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

На розвиток положень Загальної Декларації було ухвалено інші міжнародні угоди, що визначили універсальні стандарти прав людини: Конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950), Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права (1966), Міжнародний Пакт про соціальні, економічні та культурні права (1966). 1975 року затверджено заключні документи Гельсінської наради з питань безпеки та співпраці, що чітко визначили: в інтересах загальної безпеки права людини не є внутрішньою справою країн, а є предметом законного інтересу міжнародного співтовариства.
Загальна декларація прав людини була і залишається загальним надбанням людства, однією з найважливіших цінностей XX століття.

Верующим родителям отказали в возможности воспитывать ребенка из-за их взглядов на сексуальную этику.

Высший суд, входящий в Верховный суд Великобритании, принял принципиально новое решение, которое может иметь серьезные последствия для процессов усыновления детей верующими семьями. Суд выразил мнение, что христиане с традиционными взглядами на сексуальную этику, не подходят на роль приемных родителей - их убеждения могут быть неблагоприятными для детей.

Такая позиция британского суда нашла отражение в решении от 28 февраля 2011 года в деле № CO/4594/2010, копию которого имеет Институт религиозной свободы.
Такое решение суда касается дискуссии между супругами Юнис и Оуен Джонс и городским советом города Дерби (графство Дербишир, Англия).

Джонсы обратились в городской совет в 2007 году с просьбой передать им на воспитание ребенка. Однако городской совет помешал их ходатайству, поскольку не одобрил отказ Джонсов по содействию в ознакомлении ребенка с явлением гомосексуализма. В ноябре 2010 года обе стороны совместно обратились в суд с просьбой вынести окончательное решение: либо разрешить Джонсам взять ребенка на воспитание, или запретить это на основании закона о равенстве в связи с их христианскими убеждениями.

В своем решении суд решительно встал на защиту гомосексуального мировоззрения. Джонсов лишили возможности взять ребенка на воспитание в связи с религиозными убеждениями, несмотря на их хорошую репутацию как приемных родителей.

Аргументируя решение, суд высказал мнение о том, что традиционные христианские нравственные убеждения потенциально опасны для детей, а родители с христианскими убеждениями не подлежат рассмотрению на роль потенциальных приемных родителей.

Судьи отметили, что в решении нет религиозной дискриминации Джонсов, так как им отказали в возможности воспитывать ребенка из-за взглядов на сексуальную этику, а не в связи с христианскими убеждениями.
(Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/life/_hristianam-zapretili-usynovlyat-detej-v-velikobritanii/421974">Gazeta.ua</a>)